Одна вайфай-точка на бухгалтерію, юриста і сусіда по офісу може коштувати вам планової перевірки. Податкова бачить цю IP-адресу в логах електронного кабінету і рахує, скільки платників нею користуються. Сім плюс, і у вас з'являється певний ризик у плані-графіку. Чи означає це, що вас спіймали на дробленні? Чи достатньо однієї цифри, щоб суд визнав перевірку законною? І головне: куди хилиться практика зараз, коли рішення однієї апеляції суперечать рішенням тієї самої апеляції за сусідньою справою?

Формально все просто. Наказ Мінфіну №524 від 02.06.2015 відносить спільну IP-адресу до незначного ступеня ризику: сім і більше платників на одній адресі з обсягом реалізації понад 4 млн грн кожен. Система рахує це автоматично, щоквартально, без участі інспектора. Ви навіть можете не здогадуватися, з ким саме поділили адресу.

Дякую державі за систему, яка щокварталу зіставляє логи мільйонів платників швидше, ніж розглядає одну вашу заяву на розстрочення боргу. Автоматизація працює вибірково: там, де треба знайти ризик, вона летить. Там, де треба відповісти платнику, чомусь гальмує.

Тут і починається роздоріжжя. В одній одеській справі (№420/7777/25, ТОВ «Ленд Гранд») апеляція скасувала рішення на користь платника і написала прямим текстом: Порядок №524 не вимагає жодної деталізації довідки, тому податковій нічого пояснювати. У двох інших, майже дзеркальних справах (№420/12564/25 та №420/14023/25) та сама апеляційна інстанція дійшла протилежного висновку. Без зазначення періоду й методики розрахунку довідка не доводить нічого, і перевірку скасовано.

До речі, у другому випадку суд не побоявся послатися на Верховний Суд, постанови у справах №813/1946/17 та №420/4911/19. Там уже сказано: відсутність періоду й методології в аналітичній довідці свідчить про порушення порядку призначення перевірки. Тобто позиція ВС на боці платника існує. Просто не кожна колегія про неї згадує, а поки Верховний Суд не висловився саме щодо IP-критерію окремо, кожна апеляція тлумачить цю прогалину по-своєму.

Що робити бізнесу, поки суди сперечаються самі з собою? В ідеалі вимагайте від податкової повну довідку з методикою розрахунку щоразу, коли отримуєте наказ на перевірку, і оскаржуйте його, якщо деталей немає. Є варіант простіший: слідкуйте бодай за тим, скільки контрагентів заходить у ваш е-кабінет з однієї IP-адреси, і розводьте технічну інфраструктуру там, де це реально зробити. Більшість просто перечекає перевірку і сподіватиметься на «правильний» склад суду. А найсміливіші й далі вважатимуть спільний роутер дрібницею, про яку ніхто не дізнається.

IP-адреса для податкової не доказ, а прапорець на карті. Прапорець нікого не засуджує сам по собі. Але саме туди найближчим часом приїде інспектор з блокнотом, і аргумент «ми просто економили на інтернеті» суд почує вже post factum.

Ми стикалися із подібною ситуацією. За обслуговуванням до бухгалтерської компанії звернулася психотерапевт ФОП. Згодом рекомендувала нашу компанію ще кільком колегам також зі статусом підприємців. Кількість терапевтів на бухгалтерському обслуговуванні перевищила 10 осіб. Не дивно,що обслуговуючі бухгалтери працювали в одному офісі на одній зовнішній IP-адерсі. Тим більше, що ФОП єдинників з подібною специфікою діяльності вели одні і ті самі працівники. Тоді ФОПи не потрапили до плану-графіку, обійшлося запитами про надання інформації та документів. Проте тенденція насторожує.

Найближчим часом варіантів два. Або Верховний Суд нарешті уніфікує підхід і змусить усі апеляції визнати: автоматичний розрахунок без деталізації, це недостатня підстава для перевірки. Або практика й далі розповзатиметься по областях, і результат вашого спору залежатиме більше від того, який суддя дістанеться справі, ніж від того, скільки платників сидить на вашій IP-адресі. Поки цього не сталося, ставте податковій незручні запитання про методику розрахунку. Гірше точно не буде.