Посередницький договір цікавий бізнесу не лише тому, що дозволяє продавати чужий товар без його купівлі. У нього є податкова механіка, яка відрізняє його від звичайного перепродажу: дохід рахується не з обороту, а з винагороди. Це не лазівка і не схема, а пряма норма закону, підтверджена багаторічною практикою Верховного Суду. Розберемось, де ця перевага реальна, а де її немає.

Головне

Головна перевага: дохід — це винагорода, а не оборот

Візьмемо спочатку спрощену систему оподаткування. Пункт 292.4 ПКУ формулює правило прямо: при наданні послуг за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента). Через посередника можуть пройти сотні тисяч і мільйони гривень виручки від продажу чужого товару (або як оплата за послуги чи роботи), але в дохід платника єдиного податку потрапить лише сума його комісійних чи агентської плати. Решта є коштами комітента чи принципала і до бази оподаткування посередника не входить.

Це підтверджує усталена практика Верховного Суду. У справах про комісійну торгівлю, закупівлю за комісією, транспортну експедицію, агентські відносини суди незмінно повертаються до того, що власність на товар до посередника не переходить, тому дохід визначається виключно розміром винагороди, а не сумою коштів, що пройшли транзитом через рахунок чи касу.

Чому це має значення для лімітів єдиного податку

У 2026 році граничний річний дохід для ФОП третьої групи складає10 091 049 грн (1167 мінімальних зарплат), для другої групи — 7 211 598 грн. Для бізнесу, що торгує з великим товарообігом, ці цифри виглядають тісно при прямому перепродажу.

Посередницька модель змінює математику. Якщо підприємець працює за договором комісії з винагородою, наприклад, 10% від суми продажу, то оборот у 8 млн грн дає лише 800 тисяч грн доходу для цілей ліміту єдиного податку. Той самий фізичний обсяг торгівлі, який при прямому перепродажі виштовхнув би підприємця з єдиного податку в перший же квартал, за посередницькою моделлю залишає значний запас до ліміту групи.

Це не спосіб приховати оборот. Такий оборот видно і в банку, і через РРО. Це спосіб законно звузити базу оподаткування до реального заробітку посередника, а не до чужих коштів, які через нього пройшли.

Той самий принцип у бухобліку і в податку на прибуток

Для платників на загальній системі перевага виглядає інакше, але працює за тим самим правилом. Пункт 6.2 НП(С)БО 15 прямо виключає з доходу суму надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала. Пункт 7 того ж стандарту наказує вираховувати з доходу від реалізації суми, що за договорами належать комітентам. У фінансовій звітності посередника оборот товару комітента доходом не стає. Таким доходом є лише винагорода. Така ж ситуація у комерційного агента, експедитора.

Це має ще один конкретний практичний наслідок. Підпункт 134.1.1 ПКУ звільняє платників податку на прибуток від обов’язку коригувати фінансовий результат на податкові різниці, якщо річний дохід, визначений за правилами бухобліку, не перевищує 40 млн грн. Оскільки дохід за правилами бухобліку в посередника — це його винагорода, а не оборот товару комітента, компанія з великим фізичним товарообігом може залишатися під порогом 40 млн грн і уникати трудомісткого розрахунку різниць з розділу III ПКУ. Тоді як за прямого перепродажу того самого обсягу товару поріг був би пробитий одразу.

Транспортна експедиція працює за тією ж формулою

Принцип п. 292.4 ПКУ та НП(С)БО 15 поширюється і на транспортно-експедиторську діяльність. Верховний Суд неодноразово підтверджував, що доходом експедитора є плата клієнта за вирахуванням документально підтверджених витрат на оплату послуг перевізників і зборів, а не весь оборот коштів на рахунку. Компанія, через яку за рік пройшло кілька мільйонів гривень оплат перевізникам, може мати дохід у розмірі лише кількох сотень тисяч саме своєї винагороди, і триматися в межах ліміту єдиного податку чи порогу 40 млн грн.

Де перевага не працює: ПДВ

Тут варто зупинити очікування. Для договорів комісії з новими товарами базою оподаткування ПДВ є повна вартість постачання на кожному етапі. Комітент нараховує ПДВ, передаючи товар комісіонеру, комісіонер — продаючи товар покупцю (ст. 189.4 ПКУ). Податкове зобов’язання і податковий кредит по суті компенсують одне одного, тож посередницька модель не дає економії ПДВ порівняно зі звичайним перепродажем, вона податково нейтральна.

Винятком є вузька ситуація: комісійна торгівля вживаними товарами, придбаними у осіб, не зареєстрованих платниками ПДВ. Тут базою оподаткування є саме комісійна винагорода (ст. 189.3 ПКУ), а не повна вартість товару. Це реальна й самостійна пільга, але вона стосується конкретно вживаних товарів від неплатників, а не посередництва в цілому.

Порівняння: пряма купівля-продаж і посередництво

Показник

Прямий перепродаж товару

Комісія / доручення / агентський договір

Дохід для єдиного податку

Повна сума продажу товару

Лише винагорода (п. 292.4 ПКУ)

Дохід у бухобліку (НП(С)БО 15) та податку на прибуток

Виручка від реалізації товару повністю

Лише винагорода; транзитні суми доходом не визнаються (п. 6.2, п. 7)

Поріг 40 млн грн для податкових різниць

Рахується від повної виручки

Рахується лише від суми винагороди

Військовий збір (ФОП)

1% від повної виручки

1% лише від винагороди

База ПДВ, нові товари

Договірна ціна товару

Повна вартість постачання на кожному етапі. Переваги немає (ст. 189.4 ПКУ)

База ПДВ, вживані товари від неплатників

Позитивна різниця «продаж мінус придбання»

Сума комісійної винагороди (ст. 189.3 ПКУ)

РРО / чек покупцю

На суму продажу

На повну суму від покупця, попри те що дохід у декларації — лише винагорода

Де перевага перестає бути перевагою

Податкова рідко сперечається з текстом п. 292.4 ПКУ напряму. Вона заперечує сам факт посередництва: каже, що це не комісія і не агентський договір , а прихований прямий продаж чи бонус дилера. Типових підстав для такої перекваліфікації багато. Наприклад, комісіонер купував товар за власні кошти, посередник фактично є штатним працівником замовника, акт наданих послуг не деталізований і не б’ється з реальним обсягом роботи.

Якщо конструкція витримує перевірку на реальність, то знижена база оподаткування залишається законною. Якщо ні, то перекваліфікація забирає не лише податкову вигоду, а й додає донарахування, штрафи і пеню на всю суму обороту, яку податкова визнає прямим доходом.

FAQ

Чи можна перевести весь бізнес на комісію заради економії єдиного податку? Формально так, але лише якщо посередницька функція реальна: є звіт, підтвердження дій, економічний сенс саме такої моделі роботи, а не тільки бажання звузити базу оподаткування.

Чи впливає посередницька модель на ПДВ-навантаження? Для нових товарів — ні, ПДВ по суті нейтральний. Пільга з базою у вигляді лише винагороди діє тільки для комісійної торгівлі вживаними товарами, придбаними в неплатників ПДВ.

Чи потрібно проводити через РРО повну суму, отриману від покупця, якщо доходом у декларації є лише винагорода? Так. Розрахунковий документ покупцю формується на повну суму операції; податковий дохід рахується окремо, за винагородою. Розбіжність між сумою через РРО і сумою доходу — це звичайна ситуація за такого договору, яку варто фіксувати таблицею звірки.

Чи діє поріг 40 млн грн для податкових різниць так само, як ліміт єдиного податку? Логіка та сама. Обидва показники рахуються від доходу, визначеного за правилами обліку чи ПКУ, а не від валового обороту. Але це два різні показники з різними наслідками. Перший стосується вибору чи втрати спрощеної системи, а другий — обов’язку коригувати фінансовий результат.

Коротко

Податкова перевага посередницького договору не в тому, що частина обороту «зникає» з поля зору держави. Вона видна і в банку, і в РРО. Перевага в тому, що законодавець прямо визначив, що базою оподаткування доходу є винагорода посередника, а не чужі гроші, які через нього пройшли. Це працює для єдиного податку, для податку на прибуток, для порогу податкових різниць з податку на прибуток і для військового збору. Але не працює для ПДВ, де операція здебільшого податково нейтральна. Вигода залишається законною рівно настільки, наскільки реальна посередницька функція за договором.