Заперечення проти висновку експерта: десять орієнтирів Верховного Суду (справf № 927/696/23)

Судова палата касаційного суду сформувала чіткі критерії аналізу заперечень проти експертних досліджень. Суд наголосив, що такий доказ не має заздалегідь установленої сили, проте його спростування вимагає від опонентів деталізованого обґрунтування, а не загальних сумнівів щодо умов дослідження чи компетентності фахівця.

Ключова правова позиція стосується випадків неповного аналізу наданих матеріалів або неможливості дати категоричні відповіді на окремі запитання. Верховний Суд зазначив, що неповнота дослідження окремих технічних параметрів не зумовлює автоматичного відхилення всього документа. Доказове значення висновку зберігається щодо тих фактичних обставин, щодо яких надано мотивовані відповіді, тоді як інші виявлені факти залишаються процесуально чинними.

Суд також підтвердив легітимність досліджень, проведених на індивідуальне замовлення однієї зі сторін відповідно до статей 101 та 102 Господарського процесуального кодексу України. Відсутність представників контрагента під час експертних дій або надання матеріалів виключно замовником не є підставою для дискваліфікації доказу, якщо інша сторона мала змогу ознайомитися з ним і висловити заперечення під час слухань.

Окрему увагу приділено претензіям щодо джерел вихідних даних або відсутності у звіті відомостей про ліцензії на застосоване програмне забезпечення. Відхилення результатів можливе лише за умови, що скаржник доведе прямий вплив виявленого дефекту на кінцеві розрахунки чи технічні висновки. Будь-які припущення без надання документальних спростувань судом відхиляються.

Що це означає: для комерційних компаній ускладнюється судова тактика блокування або затягування спорів через формальні претензії до експертиз опонентів. Учасникам судових процесів тепер потрібно формувати ґрунтовну технічну та правову контраргументацію, адже процесуальна стійкість експертних звітів, підготовлених на замовлення сторін, суттєво зросла.