Заемщик спустя 16 лет заявил в Верховном Суде об обмане при заключении кредитного договора с ПриватБанком

Справа стосувалася іпотечного кредитного договору, укладеного у квітні 2008 року між ПриватБанком та позичальником на суму 101 000 грн під 15% річних. У червні 2008 року банк повідомив про збільшення процентної ставки. Згодом, у липні того ж року, позичальник звернувся до банку із заявою про зміну валюти кредитування та конвертацію заборгованості у долари США.

У серпні 2008 року сторони підписали додаткову угоду, якою договір був викладений у новій редакції: кредит становив 21 490,24 доларів США. Попередня гривнева заборгованість була повністю погашена. Протягом наступних років позичальник продовжував виконувати умови оновленого договору. У 2016 році суд вже стягував з позичальника заборгованість за цим договором, а у 2021 році Верховний Суд зменшив розмір стягнутих відсотків.

Через 16 років після укладення початкового договору, у серпні 2024 року, позичальник звернувся до суду з позовом про визнання договору недійсним. Він стверджував, що банк порушив законодавство про кредитування та захист прав споживачів, не надав необхідної інформації, ввів його в оману щодо реального розміру відсоткової ставки та заборгованості, а також посилався на несправедливість умов договору.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову, зазначивши, що позичальник не довів, що його дії при укладенні договору суперечили його волевиявленню, а також відсутність умислу банку на введення в оману. Банк, у свою чергу, наполягав, що позичальник особисто підписав договір та виконував його умови.

Верховний Суд, переглядаючи справу, підкреслив, що обов'язок доведення недійсності угоди покладається на сторону, яка її оспорює. Суд врахував, що позичальник сам ініціював зміну умов кредитування та конвертацію валюти, власноруч підписавши відповідні документи. Підпис позичальника на договорі свідчить про його ознайомлення з умовами кредитування. Не було надано доказів підробки документів чи їх підписання під тиском. ВС зазначив, що сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, діяли усвідомлено та вільно, а також виконували його умови протягом тривалого часу.

Що це означає: Рішення Верховного Суду підтверджує, що для визнання кредитного договору недійсним недостатньо лише заяви про обман чи несправедливі умови. Необхідно надати вагомі докази конкретних обставин, які існували на момент укладення угоди та чітко свідчили б про порушення законодавства або введення в оману. Суд визнав ключовим факт вільного волевиявлення сторін та виконання умов договору протягом тривалого періоду, а також ініціативу позичальника щодо зміни його умов.