Забезпечення позову про заборону демонтажу окремих квартир у пошкодженому будинку не має перешкоджати усуненню аварійності

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув справу № 520/33959/25 щодо оскарження рішення органів місцевого самоврядування про демонтаж істотно пошкодженої будівлі. Позивач, якому в цьому будинку належало дев'ять службових квартир, вимагав виключити споруду з переліку на знесення та просив зупинити роботи, посилаючись на суперечливість технічних висновків.

Суд першої інстанції повністю заборонив знесення об'єкта, вказавши на незворотність наслідків для власності заявника. Натомість апеляційна інстанція обмежила заборону лише ліквідацією спірних дев'яти квартир. Виконавчий комітет оскаржив це рішення в касаційному порядку, зазначивши, що вибіркові обмеження порушують баланс публічних інтересів і блокують виконання робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Колегія суддів Верховного Суду погодилася з доводами про недосконалість обраного заходу. Суд зазначив, що конструктивна цілісність будівлі робить технічно неефективною заборону демонтажу лише окремих квартир. Такий підхід без конкретизації режиму спільного неподільного майна суперечить критеріям правової визначеності та співмірності, закріпленим у частині 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правова оцінка спирається на вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 474 від 19 квітня 2022 року та стандарти Європейського суду з прав людини. Судді наголосили, що забезпечення позову вимагає суворої пропорційності: захист майнового інтересу власника не може переважити публічну безпеку, якщо збереження об'єкта несе загрозу життю та здоров'ю людей. Оскільки на момент розгляду рішення по суті справи вже набуло законної сили, заходи забезпечення вичерпали дію, а постанову апеляції було скасовано.

Що це означає: власники пошкодженої нерухомості більше не зможуть блокувати знесення аварійних будівель судовими заборонами на демонтаж виключно своїх квадратних метрів. Для муніципалітетів та інвесторів це формує чіткі рамки: безпекові заходи та усунення аварійності мають безумовний пріоритет над вибірковим збереженням окремих приміщень.