За наявності розбіжностей у змісті між електронною і паперовою версіями наказу Держгеокадастру, перевагу має паперова

Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в межах справи № 205/2137/23 відмовила прокуратурі у задоволенні позову про повернення земельної ділянки територіальній громаді. Позивач наполягав на незаконності відчуження активу через наявність двох документів Держгеокадастру з однаковими реквізитами, проте з різним змістом: електронної копії з паперового носія та роздруківки з електронної системи.

Аналізуючи положення Закону «Про електронні документи та електронний документообіг» і Порядку ведення Державного земельного кадастру, суд підтвердив, що належно оформлений електронний документ має таку саму юридичну силу, як і паперовий оригінал. Проте у разі прямої конкуренції та суперечностей між змістом двох носіїв перевага за замовчуванням залишається за даними на папері.

В умовах недоступності частини регіональних архівів Верховний Суд поклав тягар доказування можливої підробки документів саме на сторону, яка заявляє вимогу про повернення землі. Сам факт наявності технічних розбіжностей або системних помилок у базах даних відомства не спростовує презумпцію правомірності набуття права власності, закріплену статтею 328 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів також врахувала принцип належного урядування та практику Європейського суду з прав людини. Суд наголосив, що ризики будь-яких помилок державних органів, неузгодженості внутрішнього документообігу чи збоїв у реєстрах мають покладатися на державу, а не на добросовісного приватного власника майна.

Що це означає: рішення створює правовий захист для бізнесу та землевласників у спорах із державою за активи, оформлені за змішаними процедурами документообігу. Прокуратура чи держоргани більше не можуть витребувати землю на підставі одних лише розбіжностей між електронним реєстром і паперовою справою без повного доведення факту фальсифікації.