Виконавче провадження закінчилося, а арешт жив ще 15 років: що сказав Верховний Суд

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду сформував правову позицію щодо тривалого збереження майнових обтяжень після завершення виконавчих дій. Судді дійшли висновку, що факт знищення паперових матеріалів справи через сплив строків зберігання не звільняє органи державної виконавчої служби від обов'язку відновити відомості та перевірити законність обмеження прав власника.

Приводом для розгляду став спір щодо арешту, накладеного ще у 2011 році в межах стягнення понад 306 тис. грн. У 2015 році виконавець повернув документи фінансовій установі, проте запис про обтяження залишався в державному реєстрі майже 15 років. Коли боржник звернувся із заявою про скасування заборони, виконавча служба відмовила через утилізацію наглядового провадження. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд, зазначивши, що виконавець зобов'язаний відновити дані за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження.

Схожої позиції суд дотримується й у випадках повної ліквідації заборгованості. В іншій справі виконавець арештував квартиру вартістю понад 1,6 млн грн через несплату судового збору в розмірі 1 827 грн, тоді як основне зобов'язання на суму понад 64,6 тис. доларів США позичальники згодом погасили. Верховний Суд визнав тривале блокування активу безпідставним втручанням у право власності та зобов'язав зняти обтяження, оскільки стягувач не мав майнових претензій.

Закон України «Про виконавче провадження» розмежовує повернення виконавчого документа стягувачу та остаточне закінчення провадження. Повернення документів не завжди тягне автоматичне скасування заходів забезпечення, оскільки кредитор зберігає право на повторне пред'явлення вимог. Водночас арешт має виключно забезпечувальну мету, тому його збереження без відкритих проваджень чи реальних фінансових претензій суперечить принципам пропорційності.

Що це означає: власники майна, які роками не можуть розпорядитися активами через застарілі записи в реєстрах, отримали чіткий судовий алгоритм захисту. Відсутність паперових архівів більше не є легітимною причиною для відмови у знятті обмежень, а бездіяльність державних чи приватних виконавців підлягає успішному судовому оскарженню, якщо борги погашено або строк пред'явлення документів минув.