Віндикація як спосіб захисту. Про останні тенденції у законодавстві та практиці ВС Анастасія Грабовська

Віндикаційний позов є ключовим інструментом для захисту права власності, що дозволяє власнику витребувати своє майно з чужого незаконного володіння. Цей механізм застосовується, коли майно вибуло з володіння власника, і його метою є відновлення як фактичного, так і юридичного контролю над річчю, включаючи оновлення записів у державних реєстрах. Важливою умовою є те, що позивач (власник) не володіє майном, тоді як відповідач є його фактичним незаконним володільцем, незалежно від його добросовісності.

Ключовим аспектом віндикації є розмежування з негаторним позовом: перший застосовується при втраті володіння, другий – при перешкодах у користуванні майном за збереження володіння. Нормативне регулювання віндикації міститься у статтях 387, 388 та 330 Цивільного кодексу України. Об'єктом може бути лише індивідуально визначена річ, яка існує в натурі на момент подання позову, а між сторонами відсутні договірні відносини. До таких позовів застосовуються загальні строки позовної давності.

Значна увага приділяється критеріям витребування майна, особливо від добросовісного набувача. Якщо майно набуте безоплатно від особи, яка не мала права його відчужувати, власник може витребувати його у всіх випадках. У разі оплатного набуття ключовими є добросовісність набувача та наявність волі власника на передачу майна. Добросовісність набувача презюмується, тобто вважається, що він не знав і не міг знати про відсутність права відчужувача. Наявність волі власника на передачу майна унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Нещодавні зміни, запроваджені Законом № 4292-ІХ, посилили захист добросовісного набувача нерухомого майна. Цей закон передбачає спеціальний механізм компенсації: якщо держава або територіальна громада витребовує нерухомість у добросовісного набувача, суд одночасно вирішує питання про компенсацію вартості майна. Компенсація здійснюється з депозитного рахунку суду після попереднього внесення на нього відповідних коштів. Держава або громада після компенсації набуває право вимоги до винної особи.

Законом також встановлено десятирічний граничний строк для витребування державою або територіальною громадою нерухомого майна від добросовісного набувача, за винятком об'єктів критичної інфраструктури, стратегічних об'єктів, земель оборони тощо. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4292-ІХ передбачають його зворотну дію в частині умов та порядку компенсації для справ, де на момент набрання чинності законом суд першої інстанції ще не ухвалив рішення про витребування.

Що це означає: Запровадження механізму компенсації та обмеження строків витребування майна від добросовісних набувачів суттєво змінює ландшафт правового захисту власності в Україні. Ці новації спрямовані на забезпечення справедливого балансу між інтересами власника та добросовісного набувача, мінімізуючи ризики для інвесторів та учасників ринку нерухомості, а також сприяючи стабільності цивільного обігу.