Верховний Суд змінив підхід до повернення лізингових платежів після заміни лізингоодержувача

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постановила, що первісний лізингоодержувач не може автоматично вимагати повернення сплачених коштів після передачі прав та обов'язків за договором фінансового лізингу іншій особі. Це рішення було прийнято у справі № 916/2880/25, що стосувалася спору про стягнення коштів у розмірі 2,43 млн грн.

Ситуація виникла, коли початковий лізингоодержувач, який частково сплатив вартість автомобіля, передав усі свої права та обов'язки за договором третій особі. Новий лізингоодержувач виконав решту фінансових зобов'язань і, відповідно, набув право власності на предмет лізингу. Попередній лізингоодержувач звернувся до суду з вимогою про стягнення зазначеної суми, посилаючись на безпідставне збагачення відповідача за його рахунок.

Верховний Суд дійшов висновку, що набуття новим лізингоодержувачем права власності на майно не є самостійною підставою для стягнення попередніх платежів за статтею 1212 Цивільного кодексу України. Суд наголосив, що часткова сплата лізингових платежів не означає поетапне набуття права власності на предмет лізингу.

Ключовим аспектом стало те, що передача прав та обов'язків за договором відбувається на підставі чинного договору. Можливість компенсації попередніх платежів має визначатися саме умовами цього договору. Відсутність таких домовленостей не створює самостійного грошового зобов'язання нового лізингоодержувача щодо попереднього.

Водночас, Верховний Суд пояснив, що відсутність окремої грошової компенсації під час передачі прав не свідчить про безоплатність самого договору для нового лізингоодержувача. Новий лізингоодержувач, отримуючи права на майно, одночасно приймає на себе подальші зобов'язання за договором, тоді як первісний лізингоодержувач звільняється від їх виконання.