Верховний Суд узагальнив практику протидії зловживанням у справах про банкрутство

Найвища судова інстанція систематизувала правові позиції, спрямовані на блокування схем із формування штучної заборгованості, затягування судових процедур та виведення ліквідних активів неплатоспроможних підприємств. Узагальнення охоплює судову практику, сформовану за період починаючи з 2018 року.

Суд наголосив, що під час розгляду заявлених кредиторських вимог неприпустимо обмежуватися лише формальним аналізом наданих документів. Суди зобов'язані перевіряти фактичну реальність виникнення заборгованості, обставини правочинів і добросовісність сторін. Зокрема, наявність розписки чи договору позики не звільняє від необхідності досліджувати реальну фінансову спроможність кредитора надати відповідні кошти.

Значну увагу в практиці приділено процесуальним зловживанням. Судам вказано на неприпустимість маніпулювання підсудністю через фіктивну зміну реєстраційної адреси боржника, штучного створення спорів для блокування відкриття проваджень, а також пред'явлення вимог за зобов'язаннями, де строк примусового стягнення вже вичерпано.

Окремим аспектом судового контролю визначено запобігання використанню процедур неплатоспроможності для обходу встановлених санкційних обмежень. Суди мають встановлювати дійсну мету дій учасників процесу, насамперед коли зафіксовано ознаки пов'язаності між боржником і заявленими кредиторами.

Що це означає: для фінансового сектору та добросовісних кредиторів посилення стандартів доказування знижує ризики втрати контролю над ліквідаційною масою через дії фіктивних кредиторів, проте водночас вимагає ретельнішого документального підтвердження реальності власних вимог.