Верховний Суд уточнив підхід до оцінки доказів для відстрочення судового збору

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду переглянув судові акти у справі № 913/266/20 (913/47/26), де компанії в процедурі банкрутства відмовили у відстроченні сплати судового збору та повернули позов. Суди попередніх інстанцій визнали надані матеріали недостатніми без належного вивчення їхнього змісту та сукупності.

Касаційна інстанція підкреслила, що сам по собі факт перебування підприємства в процедурі банкрутства не є безумовною підставою для відстрочення платежу. Проте судове рішення про відмову в такому клопотанні вимагає обов'язкового, повного та мотивованого дослідження реального майнового стану заявника.

Судді вказали на необхідність застосування практики Великої Палати Верховного Суду щодо оцінки платоспроможності сторони та дотримання балансу інтересів, аби обмеження доступу до правосуддя не було надмірним і непропорційним. Формальне відхилення клопотань без вивчення обставин блокування коштів суперечить цій меті.

У підсумку Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій і передав справу на новий розгляд. Суд першої інстанції має детально перевірити докази щодо арешту рахунків, наявності на них коштів та заходів, яких вживав арбітражний керуючий для зняття арештів.

Що це означає: для підприємств у процедурі неплатоспроможності знижується ризик автоматичного блокування судового захисту. Блокування рахунків стає вагомим аргументом для відтермінування сплати судового збору, якщо позивач документально підтвердить відсутність доступу до коштів і спроби усунути ці обмеження.