Верховний Суд усуне розбіжності щодо судового збору в ліквідаційній процедурі банкрутства

Підставою для перегляду підходів стало передання на розгляд палати з розгляду справ про банкрутство справи № 918/99/19 (918/664/26). Колегія суддів констатувала наявність істотних розбіжностей у правозастосуванні норм щодо фінансових зобов'язань неплатоспроможних підприємств під час звернення до суду.

Правова проблема полягає в неоднозначному тлумаченні пункту 4 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір». Згідно з першою позицією, встановлений законодавством перелік процедур для надання пільг є вичерпним і не включає стадію ліквідації, що позбавляє боржника права на преференції.

Протилежний підхід передбачає індивідуальну оцінку майнового стану підприємства. У таких випадках суди враховують докази відсутності коштів та керуються принципом пропорційності, щоб вимога щодо сплати збору не ставала штучним бар'єром для доступу до правосуддя.

Верховному Суду належить остаточно визначити, чи застосовні механізми відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати збору до банкрутів у ліквідації, а також встановити вичерпні критерії підтвердження неплатоспроможності ліквідаційної маси.

Що це означає: формування єдиної позиції Верховного Суду створить зрозумілі фінансові правила для ліквідаторів і кредиторів та припинить практику блокування позовів збанкрутілих підприємств через брак коштів на сплату збору.