Верховний Суд пояснив, коли містобудівні умови можуть бути скасовані через охорону археологічних пам'яток

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув справу № 580/539/24 щодо законності надання містобудівних умов та обмежень (МУО) для реконструкції житлового будинку. Предметом спору стало питання, чи достатньо уповноваженому органу керуватися лише відомостями Державного земельного кадастру про цільове призначення ділянки, якщо об'єкт розташований у межах території археологічної пам'ятки.

Місцевий департамент архітектури та містобудування наполягав, що розташування ділянки в межах пам'ятки археології саме по собі не може бути підставою для відмови у видачі МУО. Проте Верховний Суд зазначив, що органи містобудування зобов'язані комплексно враховувати спеціальний правовий статус таких земель і режими їх використання, встановлені пам'яткоохоронним законодавством.

Суд наголосив, що формального внесення обмежень до містобудівних умов недостатньо, якщо заявлені наміри забудовника фактично суперечать містобудівній документації. У результаті касаційні скарги було відхилено, а рішення судів попередніх інстанцій про скасування виданих містобудівних умов та обмежень залишено без змін.

Ухвалена постанова не створює відступу від усталеної судової практики, проте деталізує правовий механізм захисту земель історико-культурного призначення. Судова інстанція підтвердила пріоритет пам'яткоохоронних обмежень над спрощеними процедурами погодження будівництва органами місцевого самоврядування.

Що це означає: девелоперам та інвесторам необхідно проводити ґрунтовний аудит пам'яткоохоронного статусу ділянок перед стартом робіт, оскільки відомостей кадастру недостатньо для гарантування чинності дозвільної документації.