Верховний Суд пояснив, як мають оцінюватися докази при стягненні екологічної шкоди

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду розглянув справу № 922/3834/25, у якій одним із центральних питань стала належність та достатність доказів, що обґрунтовують розмір завданої навколишньому середовищу шкоди. Рішення суду важливе для уніфікації судової практики у спорах, пов'язаних із порушенням природоохоронного законодавства.

Проблема виникла через розбіжності у підходах судів нижчих інстанцій. Апеляційний суд визнав недостатніми докази, зокрема, через відсутність окремих витягів з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель. Натомість Держекоінспекція наполягала на необхідності оцінки всіх доказів у їхньому взаємозв'язку, посилаючись на раніше сформовану практику Верховного Суду.

Колегія КГС ВС підтвердила попередню правову позицію, згідно з якою суд під час розгляду справ про відшкодування шкоди повинен оцінювати всю сукупність наданих доказів, а не розглядати окремі документи ізольовано. Це означає, що суд має враховувати не лише розрахунок шкоди за затвердженою методикою, а й акти перевірок, результати лабораторних досліджень та інші обставини, які можуть підтверджувати наявність усіх елементів цивільного правопорушення, що призвело до екологічної шкоди.

Рішення суду підкреслює, що встановлення фактів порушення та розміру шкоди має базуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи. Такий підхід має забезпечити більш справедливе та обґрунтоване вирішення спорів, де йдеться про значні суми відшкодувань та складні механізми доказування причинно-наслідкового зв'язку між порушенням та шкодою.