Укладення компанією з управління активами правочину щодо активів корпоративного фонду з перевищенням установленого ліміту тягне визнання такого правочину недійсним

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду 3 вересня 2026 року ухвалив рішення у справі № 922/2177/25, залишивши без змін попередні судові рішення про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги. Цей договір був укладений компанією, що діяла від імені корпоративного фонду, з перевищенням встановлених лімітів повноважень.

Суть спору полягала в оскарженні договору, укладеного КУА з Товариством, щодо відступлення прав вимоги. Позивач наполягав на недійсності правочину, оскільки він був здійснений з порушенням законодавства та договірних умов, не відповідав інтересам фонду та був укладений на невигідних для нього умовах. Зокрема, договір про управління активами чітко обмежував можливість КУА укладати угоди щодо активів фонду на суму понад 7 млн грн без попереднього затвердження наглядовою радою.

Суди першої та апеляційної інстанцій частково задовольнили позов, визнавши договір відступлення права вимоги недійсним через перевищення повноважень компанією з управління активами. Водночас, у застосуванні наслідків недійсності правочину шляхом повернення коштів було відмовлено, оскільки корпоративний фонд фактично не отримував цих коштів за спірним договором.

Верховний Суд погодився з висновками попередніх інстанцій. Суд зазначив, що сторони спірного договору були обізнані про обмеження повноважень КУА, встановлені договором про управління активами. Таким чином, укладення угоди на суму, що перевищує 7 млн грн, без погодження наглядовою радою, є прямою підставою для визнання такого правочину недійсним.

Що це означає: Це рішення Верховного Суду підкреслює важливість дотримання компаніями з управління активами внутрішніх регламентів та обмежень, встановлених договорами про управління активами. Для учасників ринку, зокрема інвесторів корпоративних фондів та їхніх контрагентів, це є чітким сигналом про необхідність ретельно перевіряти повноваження КУА при укладанні значних правочинів, щоб уникнути ризиків визнання таких угод недійсними. Крім того, рішення демонструє послідовність судової практики у питанні застосування інституту представництва в цивільному праві.