У Мінʼюсті пояснили, як українцям за кордоном оформити спадщину в Україні

Особи, які проживають за межами України, мають право подати заяву про прийняття або відмову від спадщини до українського нотаріуса протягом встановленого законом шестимісячного терміну з моменту відкриття спадщини. Заява може бути подана особисто або через уповноваженого представника. У разі особистого подання, підпис спадкоємця на заяві має бути нотаріально засвідчений консульською установою України або іноземним нотаріусом з подальшою легалізацією чи проставленням апостиля, якщо це вимагається міжнародними договорами.

Якщо спадкоємець перебуває за кордоном і не може подати заяву особисто, він може надати довіреність представнику в Україні. Така довіреність також потребує відповідного засвідчення та легалізації/апостилювання. Після отримання заяви та довіреності, український нотаріус може відкрити спадкову справу.

У разі пропуску шестимісячного терміну з поважних причин, спадкоємець може звернутися до суду для визначення додаткового терміну для прийняття спадщини. До поважних причин можуть бути віднесені тривала хвороба, знаходження за кордоном або інші об'єктивні обставини, що унеможливили своєчасне подання заяви.

Важливо зазначити, що під час воєнного стану законодавством передбачено можливість відкриття спадкових справ будь-яким нотаріусом на території України, незалежно від останнього місця проживання спадкодавця або місця знаходження спадкового майна, якщо такі дані є невідомими чи зруйнованими. Це спрощує процес для спадкоємців, які не мають точної інформації про місцезнаходження документів чи майна.

Крім того, оформлення свідоцтва про право на спадщину також може здійснюватися через представника за довіреністю. У цьому випадку, після завершення всіх нотаріальних процедур, нотаріус видає свідоцтво, яке підтверджує право власності на успадковане майно.

Що це означає: Для українців за кордоном спрощено доступ до оформлення спадкових прав через можливість дистанційної подачі документів та використання представництва. Це дозволяє забезпечити реалізацію майнових прав громадян, незважаючи на їхнє місцеперебування та обставини, пов'язані з війною. Використання консульських установ або іноземних нотаріусів для засвідчення документів є ключовим механізмом у цьому процесі.