Суд не вправі за власною ініціативою визнати умову договору про споживчий кредит недійсною, змінити договір та самостійно зменшити розмір процентів

Об’єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду 7 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 частково задовольнила касаційну скаргу позичальника. Суд визначив, що судова інстанція не має права без позовної вимоги споживача визнавати недійсною умову договору споживчого кредиту, змінювати його чи самостійно зменшувати розмір відсотків.

Справа стосувалася спору за договором фінансових послуг від 13 травня 2021 року, де фактор вимагав стягнення заборгованості з позичальника. Заборгованість включала тіло кредиту (4 800 грн), нараховані відсотки (28 368 грн) та прострочені відсотки (24 666,72 грн). Суд першої інстанції обмежив суму відсотків до 1 440 грн, посилаючись на несправедливість, тоді як апеляційний суд стягнув повну суму.

Верховний Суд зазначив, що обмеження максимальної денної процентної ставки згідно із Законом № 3498-IX (чинний з 24 грудня 2023 року) не поширюються на договори, укладені до цієї дати. Водночас, Суд встановив розбіжності у визначенні розміру відсотків між договором та додатком до нього. За таких обставин, згідно з частиною 8 статті 18 Закону № 1023-XII, нечіткі та двозначні умови договору мають тлумачитися на користь споживача.

Суд скасував постанову апеляційного суду в оскарженій частині та змінив рішення суду першої інстанції щодо мотивів, оскільки суд першої інстанції застосував пункт 5 частини 3 статті 18 Закону № 1023-XII, який не підлягав застосуванню в цьому випадку. При цьому Верховний Суд відступив від попереднього висновку, викладеного у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, що стосувався обов'язку судів за власною ініціативою оцінювати нараховані кредитні відсотки.

Що це означає: Рішення Верховного Суду підкреслює важливість чітких формулювань у договорах споживчого кредитування та обмежує можливості судів самостійно коригувати їхні умови. Це посилює принцип договірної свободи, але водночас зобов’язує суди тлумачити неясності на користь споживача, якщо його права не захищені однозначними положеннями контракту. Фінансовим установам необхідно ретельно перевіряти договірну документацію на предмет двозначностей, а споживачам — уважно вивчати умови кредитів, оскільки суд не може втручатися в договір без їхньої чіткої вимоги.