Суд не має права відмовити у відкритті апеляційного провадження за скаргою особи перш ніж встановить чи така особа згадується в оскаржуваному судовому рішенні

15 вересня 2026 року Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розглянув касаційну скаргу у справі № 752/12789/25. Суд скасував ухвалу апеляційного суду, яка повертала апеляційну скаргу, та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Причиною розгляду стало закриття районним судом кримінального провадження щодо померлої особи, якій не було повідомлено про підозру. Проте, в ухвалі суду першої інстанції було зазначено про спільне вчинення кримінального правопорушення також іншою особою, якій обвинувачення не пред'являлося. Представник цієї особи подав апеляційну скаргу, проте апеляційний суд повернув її, мотивуючи відсутністю права на оскарження.

Верховний Суд не погодився з позицією апеляційної інстанції, підкресливши, що на етапі відкриття апеляційного провадження суддя зобов'язаний переконатися, чи стосується оскаржуване рішення прав, свобод та інтересів заявника. Для цього суд має проаналізувати зміст самого рішення щодо згадки в ньому конкретної особи.

Судова практика Верховного Суду тепер вимагає, щоб суддя апеляційної інстанції, у разі наявності в оскаржуваному рішенні персональних даних або чітких індивідуальних ознак, які дозволяють ідентифікувати заявника, не мав права констатувати відсутність у такої особи чи її представника права на оскарження. Лише за відсутності таких даних суд може повернути скаргу, вважаючи, що рішення не стосується прав заявника.

Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки прізвище заявниці було безпосередньо вказано в оскаржуваному судовому рішенні, висновок апеляційного суду про відсутність у її представника права на оскарження був передчасним. Це стало підставою для задоволення касаційної скарги та скасування рішення апеляційного суду.

Що це означає: Зазначена правова позиція Верховного Суду посилює гарантії доступу до правосуддя та захисту прав осіб, чиї інтереси потенційно зачіпаються судовими рішеннями, навіть якщо вони не були стороною процесу. Суди тепер повинні більш ретельно перевіряти зміст ухвал та рішень на предмет згадки в них осіб, які не були учасниками справи, але чиї права та інтереси можуть бути порушені, перш ніж відмовити в апеляційному оскарженні. Це забезпечить ширші можливості для перегляду судових рішень та усунення можливих порушень.