Строки досудового розслідування у виділених кримінальних провадженнях: проблеми обчислення, продовження та правові наслідки їх пропуску

Проблематика обчислення строків досудового розслідування, особливо у випадках виділення матеріалів в окремі провадження, залишається однією з ключових для правової системи України. Ця практика безпосередньо впливає на тривалість кримінальних проваджень, що, своєю чергою, торкається інтересів суб'єктів господарювання та фізичних осіб, які можуть перебувати під кримінальним переслідуванням. Забезпечення законності та розумних строків є фундаментальною гарантією для всіх учасників процесу.

Нещодавнє рішення Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 5 серпня 2025 року у справі № 363/4797/19 стало важливим етапом у тлумаченні відповідних норм. Суд підтвердив, що виділення матеріалів не повинно штучно поновлювати чи фактично подовжувати строки досудового розслідування. Основним принципом є те, що строк обчислюється з моменту першого повідомлення про підозру, а його подальше продовження має відбуватися виключно у передбачений законом спосіб. Це означає, що процесуальна історія провадження розглядається комплексно, а не як низка ізольованих епізодів за новими номерами в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (ЄРДР).

Відповідно до статті 217 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), днем початку досудового розслідування у виділеному провадженні є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено матеріали. Це положення, разом зі статтею 219 КПК, яка регламентує строки, підкреслює, що виділення не створює нових часових рамок, якщо в первісному провадженні вже було повідомлено про підозру і почався перебіг строків. Такий підхід покликаний запобігти зловживанням, коли виділення матеріалів використовується для обходу встановлених законом часових обмежень розслідування.

Важливо розрізняти ситуації, коли матеріали виділяються щодо осіб, яким вже повідомлено про підозру, від випадків, коли виділення стосується невстановлених осіб або тих, хто ще не набув статусу підозрюваного. У першому випадку, наголошує Верховний Суд, строк розслідування зберігає свій первісний відлік. Проте якщо матеріали виділяються до повідомлення про підозру, і в первісному провадженні на той момент не було підозрюваних, обчислення строків може мати інші особливості. Судова практика послідовно підкреслює, що будь-яке виділення матеріалів повинно мати належну законну підставу та не погіршувати становище сторони захисту, що відповідає вимогам розумного строку, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Що це означає: Для бізнесу та громадян це рішення посилює правові гарантії від необґрунтовано тривалого кримінального переслідування, зобов'язуючи правоохоронні органи дотримуватися чітких часових рамок навіть у складних багатоепізодних справах. Інвестори можуть оцінювати ризики більш передбачувано, знаючи, що процесуальні рішення не можуть безкінечно продовжувати строки розслідування, а банки та фінансові установи отримують краще розуміння впливу кримінальних проваджень на активи клієнтів. Це сприяє підвищенню довіри до судової системи та забезпечує більшу правову визначеність.