Сторона обвинувачення не зобов’язана зазначати в обвинувальному акті окремий арифметичний розрахунок на підтвердження кваліфікуючих ознак злочину

Третя судова палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду 10 серпня 2026 року залишила без задоволення касаційну скаргу захисника у справі № 243/8566/19. Рішення стосується засудження чотирьох осіб за розбій, спрямований на заволодіння майном в особливо великих розмірах, за ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України.

Суди попередніх інстанцій визнали обвинувачених винними, зокрема, у частині заволодіння майном в особливо великих розмірах. Захист оскаржував цю кваліфікацію, посилаючись на те, що сторона обвинувачення під час апеляційного розгляду не надала доказів відповідного розміру посягання та не навела детального розрахунку.

Верховний Суд відхилив цей аргумент. Суд зазначив, що в обвинувальному акті чітко вказано кваліфікуючу ознаку — заволодіння майном в особливо великих розмірах — та конкретну суму, а саме 1 424 500 грн. На думку Суду, цього достатньо для розуміння суті обвинувачення.

Аналізуючи положення статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що цей нормативний акт не передбачає обов'язку сторони обвинувачення включати до обвинувального акта окремий арифметичний розрахунок для обґрунтування вартісної межі кваліфікуючої ознаки.

Суд також здійснив власний розрахунок, виходячи з мінімальної межі особливо великого розміру, яка на час вчинення злочину становила 576 300 грн. Встановлена органами досудового розслідування сума у 1 424 500 грн, що більш ніж удвічі перевищує зазначений поріг, була визнана такою, що відповідає ознаці особливо великого розміру.

Що це означає: Рішення Верховного Суду уточнює вимоги до оформлення обвинувальних актів у частині обґрунтування вартісних кваліфікуючих ознак злочинів. Це може спростити процедуру складання обвинувальних документів для сторони обвинувачення, зосереджуючись на кінцевій сумі, а не на її детальному арифметичному розрахунку в самому акті. Водночас, це покладає додаткову відповідальність на суддів щодо перевірки відповідності зазначеної суми чинному законодавству, що визначає межі великих та особливо великих розмірів.