Сталева галузь ОАЕ: внутрішній фокус

Структура металургійного ринку ОАЕ чітко орієнтована на будівельний сектор: сортовий прокат, арматура та катанка формують 85–90% внутрішнього випуску. Галузь вирізняється високим рівнем концентрації — державна корпорація EMSTEEL контролює близько 60% ринку арматури й до 70% сегмента важкого фасонного прокату. Будучи єдиним виробником повного циклу, EMSTEEL має структурну перевагу перед іншими місцевими прокатними заводами, чия робота суттєво залежить від імпорту заготовки та стикається з недозавантаженням потужностей.

Зростання внутрішнього попиту підштовхнуло локальних гравців до реалізації капіталомістких проєктів. EMSTEEL впроваджує програму модернізації станів вартістю $170 млн із завершенням у першому півріччі 2027 року, а також споруджує новий дротовий блок річною потужністю 500 тис. тонн за $37 млн для випуску високомаржинальної продукції. Приватні виробники також диверсифікують активи: Conares вклала $40,8 млн у завод із випуску рулонів із полімерним покриттям, а Dana Steel інвестувала $27,2 млн у металоцентр в Умм-ель-Кайвайні та запустила профільний хаб вартістю $120 млн.

Ключовим фактором підтримки національних комбінатів залишається митна політика. Федеральне управління з митниці ОАЕ підвищило ставку на ввезення арматури та сталевих рулонів зі стандартних для країн Перської затоки 5% до 10% із терміном дії до жовтня 2026 року, додавши 5% ПДВ під час імпорту на материкову територію країни. Одночасно діє повна заборона на експорт сталевого брухту, що стримує відтік сировини та утримує внутрішні витрати на заготівлю.

Поряд із тарифами функціонує багаторівневе технічне регулювання. Міністерство промисловості та передових технологій (MoIAT) вимагає обов'язкових сертифікатів ECAS і трирічної схеми EQM, яка передбачає регулярний аудит заводів-експортерів. На муніципальному рівні, зокрема в Дубаї, обов'язковою є сертифікація DCL, а використання несертифікованого прокату тягне за собою зупинення робіт, примусовий демонтаж споруд за рахунок забудовника, штрафи й анулювання ліцензій. Додатковий захист гарантує програма National In-Country Value (ICV), яка забезпечує підрядникам із високим рівнем локалізації цінову перевагу в межах 5–10% на державних тендерах.

Що це означає: поєднання підвищених митних ставок, складного технічного комплаєнсу та преференцій програми ICV зводить до мінімуму доцільність разового імпорту сталі в ОАЕ. Іноземні металургійні компанії втрачають цінову конкурентоспроможність у публічних закупівлях і змушені або інвестувати у локальну переробку, або шукати інші ринки збуту.