Спадкоємець оскаржує відчуження частки: позиція Верховного Суду

У знаковому рішенні Верховний Суд визначив, що спадкоємець може оскаржувати відчуження частки у статутному капіталі лише в обсязі, в якому таке право належало самому спадкодавцеві. Справа стосувалася спадкоємиці, яка намагалася визнати недійсним перехід частини частки у складеному капіталі фермерського господарства, посилаючись на втрату можливості успадкувати відповідне майнове право.

Ключовим фактором у справі стало те, що спадкодавець за життя особисто погодився на відчуження частки, проголосувавши за відповідне рішення загальних зборів та підписавши акт приймання-передачі. Додатково, сама позивачка, будучи спадкоємицею, також брала участь у зборах та підтримала ці рішення. Ці обставини лягли в основу позиції Верховного Суду.

Верховний Суд нагадав, що судовому захисту підлягає лише порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. Принцип добросовісності та заборона суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) були центральними в мотивувальній частині. Це означає, що спадкоємець не може посилатися на порушення своїх прав, якщо дії спадкодавця або його власна попередня поведінка суперечать цим вимогам.

Оскільки спадкодавець особисто дав згоду на відчуження частки, а спадкоємиця раніше підтримувала відповідні рішення, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права або законного інтересу у позивачки. Таким чином, не було необхідності оцінювати законність самого набуття частки іншою особою або належність способу захисту.

Залишаючи рішення попередніх інстанцій без змін у частині відмови в позові, Верховний Суд скоригував лише мотивувальну частину, чітко підкресливши, що спадкоємець не може будувати свої вимоги на позиції, яка прямо суперечить попередній поведінці спадкодавця, що призвела до певних правових наслідків.