Штучне збільшення боргів перед банкрутством: коли договір визнають недійсним

Предметом судового розгляду у справі № 925/1248/21(925/111/22) став договір купівлі-продажу акцій на суму 9 млн грн. Підприємство-боржник, яке вже мало значні невиконані зобов'язання перед контрагентами, отримало цінні папери, проте розрахунок за них не провело. Надалі право вимоги цієї заборгованості було відступлено фінансовій компанії.

Після відкриття провадження у справі про банкрутство один із чинних кредиторів оскаржив купівлю неліквідних активів, кваліфікувавши її як намагання штучно завищити реєстр вимог. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, проте апеляційний суд скасував це рішення та визнав угоду недійсною.

Верховний Суд підтримав позицію апеляційної інстанції, зазначивши, що фраудаторність правочину може виявлятися не лише у виведенні активів, а й у цілеспрямованому формуванні фіктивної кредиторської заборгованості. Фактичне зарахування цінних паперів на баланс не нівелює зловживання правом, якщо сукупність дій свідчить про намір завдати шкоди іншим стягувачам.

Вирішальними критеріями для суду стали відсутність ділової мети та очевидної комерційної вигоди від придбання активу, систематичне ухилення від його оплати, а також неминуче скорочення ліквідаційної маси для задоволення законних вимог інших учасників процесу.

Що це означає: судова практика посилює захист добросовісних стягувачів від розмивання їхніх часток у справах про банкрутство. Контролюючі особи та пов'язані структури більше не зможуть легалізувати фіктивні боргові вимоги в суді, якщо правочини не мають реального економічного змісту.