Штраф є, а виконання немає

Житомирський окружний адміністративний суд надав статистику щодо застосування судового контролю та накладення штрафів за невиконання судових рішень. Згідно з отриманими даними, лише незначна частина таких штрафів фактично надходить до державного бюджету, що ставить під сумнів превентивну функцію цього механіку.

За період, що аналізувався, Житомирський окружний адміністративний суд виніс ухвали про накладення штрафів у 16 справах. Однак, за інформацією Державної судової адміністрації (ДСА) України, підтверджено надходження коштів лише у трьох із них. Загальна сума штрафів, про яку повідомив суд, становила 1 251 640 грн, тоді як фактичні надходження сягнули лише 97 818,80 грн, що складає приблизно 7,8%.

Ця різниця пояснюється кількома факторами. По-перше, статистика суду відображає загальну суму всіх накладених штрафів, тоді як до бюджету стягується лише половина суми, інша частина надходить на користь позивача. По-друге, у п'яти випадках накладені штрафи були скасовані або платників звільнили від їх сплати. Також були випадки, коли ухвали про стягнення штрафу не надходили до ДСА, виконавчі документи мали недоліки або інформація про фактичне стягнення коштів виконавчою службою була відсутня.

На противагу цьому, практика Донецького окружного адміністративного суду виглядає більш обнадійливою. За 2024-2026 роки цей суд наклав 22 штрафи в рамках контролю за виконанням судових рішень, демонструючи активніше використання цього механізму. У першому півріччі 2026 року кількість накладених штрафів склала майже половину річного показника 2025 року, що вказує на посилення судового контролю.

Штрафи за невиконання судових рішень, передбачені статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, мають персональний характер і накладаються на керівника суб'єкта владних повноважень. Це має стимулювати посадових осіб до реального виконання судових рішень, оскільки половина суми стягується на користь позивача, а інша половина — до державного бюджету.