Російський слід в АЕО: які компанії пов'язані з РФ

Аналіз наявних даних показав, що майже 4% компаній, що володіють статусом АЕО в Україні, мають причетність до бізнесу з країною-агресором. На кінець серпня 2026 року в Україні функціонувало 129 АЕО-С та 7 компаній з авторизацією АЕО-Б. Цей статус передбачає низку митних спрощень, зокрема знижений рівень ризику контролю, першочергове оформлення та спрощене декларування.

Присутність компаній з російськими зв'язками серед АЕО викликає занепокоєння, оскільки такий статус є ознакою особливої довіри з боку держави. Загалом, за даними на листопад 2025 року, майже 6,7 тисячі українських компаній мали причетність до осіб, зареєстрованих у державах-агресорах. Проте для АЕО, які отримують суттєві переваги та пріоритетний доступ до ринків, подібні зв'язки вважаються неприйнятними.

Чинні критерії присвоєння статусу АЕО в Україні гармонізовані з Митним кодексом ЄС і не містять прямих обмежень щодо зв'язків з Росією чи Білоруссю. Оцінюються дотримання митного та податкового законодавства, фінансова спроможність та компетентність. Власники компаній та їх контрагенти формально не проходять детальну перевірку на наявність зв'язків з агресором, що створює прогалини в безпековій політиці.

На міжнародному рівні спостерігається тенденція до посилення контролю. У вересні 2026 року Рада ЄС схвалила реформу митних правил, що передбачає введення нової категорії Trust & Check Traders, для якої потрібне постійне підтвердження надійності. Крім того, Єврокомісія наприкінці 2025 року включила Росію до списку країн із високим ризиком відмивання коштів, що є сигналом для посилення контролю за зв'язками з такими юрисдикціями.

Для вирішення проблеми необхідно системно вдосконалити механізми перевірки. Пропонується інтегрувати безпекові критерії в нове митне законодавство або підзаконні акти, що передбачатиме перевірку зв'язків бенефіціарів та пов'язаних осіб з країною-агресором. Також важливо провести перевірку чинних АЕО та інтегрувати митні системи з державними реєстрами для автоматичного моніторингу змін у структурах власності.

Водночас, для стимулювання бізнесу до отримання та утримання статусу АЕО, необхідно підвищити його реальну привабливість. Зараз частка АЕО в українській торгівлі є значно нижчою, ніж у ЄС (4-5% імпорту та 6-10% експорту проти 67% та 71% відповідно), через складність процедур та недостатні відчутні вигоди. Важливо, щоб розширення вимог супроводжувалося відповідним зростанням переваг.