При вирішенні спорів про місце проживання дітей суди мають пріоритетно зберігати спільне проживання рідних братів і сестер

12 серпня 2026 року колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду розглянула взаємні позови батьків щодо визначення місця проживання малолітніх дітей. Попередні судові інстанції ухвалили рішення про роздільне проживання дітей: сина з батьком, а доньки з матір'ю. Верховний Суд не погодився з таким підходом, вказавши на необхідність збереження родинних зв'язків між братами та сестрами.

Ключовим аспектом стало наголошення на тому, що роз'єднання рідних братів і сестер руйнує родинні зв'язки та порушує їхнє право на спілкування. Суд може дозволити роздільне проживання лише у випадках, коли це відповідає якнайкращим інтересам дітей, гарантує їм стабільність, безпеку та родинну єдність, незважаючи на фізичну відстань. При цьому суду необхідно ретельно досліджувати емоційний зв'язок між дітьми, потенційні психологічні травми від роз'єднання, сприйняття дітьми себе як єдиної родини, а також можливість регулярного спілкування та ставлення батьків до виховання.

У цій конкретній справі апеляційний суд не дослідив характер відносин між братом і сестрою та не навів достатніх мотивів для їхнього розділення. Крім того, Верховний Суд звернув увагу на те, що не була надана оцінка доводам матері щодо недопустимості доказів, отриманих, за її твердженням, шляхом таємного доступу до її месенджерів та акаунтів, що є порушенням процесуальних норм (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).

Ця правова позиція Верховного Суду розвиває попередні рішення від 04 липня 2024 року у справі № 361/1872/21 та від 27 листопада 2024 року у справі № 127/9377/21, підкреслюючи сталість судової практики у питанні пріоритету інтересів дитини та збереження сімейних зв'язків. Справа була направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для належного вивчення всіх обставин.

Що це означає: Визначення місця проживання дітей після розлучення батьків має все більше враховувати принцип збереження єдності братів і сестер. Суди мають ретельніше аналізувати емоційний стан дітей та потенційні наслідки їхнього розділення, а також суворо дотримуватися норм процесуального права щодо допустимості доказів. Це посилює захист прав дітей на повноцінне сімейне життя і вимагає від батьків та їхніх юридичних представників ґрунтовної підготовки аргументації щодо найкращих інтересів дитини.