Право на земельну частку (пай) і право власності на конкретну земельну ділянку не є тотожними правами

Рівненський апеляційний суд підтвердив рішення першої інстанції, відмовивши позивачці у визнанні права власності на успадковані земельні ділянки. Суд виходив з того, що спадкодавець за життя набув лише право на земельну частку (пай), підтверджене сертифікатом, але не оформив право власності на конкретні земельні ділянки.

Ключовим фактом стало те, що державні акти на право власності на спірні земельні ділянки були оформлені вже після смерті спадкодавця. Згідно з правовою позицією, смерть фізичної особи припиняє її цивільну правоздатність, тому оформлення документів на її ім'я після смерті не свідчить про набуття права власності на конкретне майно.

Спадщина відкрилася до 2004 року, тому застосовувалися норми Цивільного кодексу УРСР. Суд встановив, що позивачка фактично прийняла спадщину, вступивши у володіння майном. Однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) через те, що сертифікат було замінено державними актами, а підпис власника про їх отримання був відсутній у зв'язку зі смертю.

Верховний Суд неодноразово наголошував на розмежуванні права на земельну частку (пай) та права власності на конкретну земельну ділянку. Земельна частка (пай) є лише правом на отримання ділянки з певного масиву, яка не має матеріального втілення, визначених меж і кадастрового номера до моменту її виділення в натурі. Таким чином, якщо виділення ділянки та оформлення державного акта відбулися після смерті спадкодавця, то до складу спадщини входить лише право на отримання паю, а не право власності на сформовану земельну ділянку.