Порівняння державної пенсії у Великій Британії з іншими країнами

За даними Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), коефіцієнт заміщення заробітку пенсійними виплатами у Великій Британії становить 54,2% після сплати податків навіть з урахуванням обов'язкових корпоративних програм. Для порівняння, середній рівень серед заможних країн світу досягає 63,2%. Таким чином, пенсіонери, які не мають додаткових накопичень і розраховують виключно на базову державну підтримку, отримують значно менший дохід щодо середньої зарплати, ніж громадяни інших держав ОЕСР.

З 2011 року розмір британської державної пенсії коригується за правилом потрійного захисту (triple lock), яке передбачає щорічне збільшення виплат на найвищий із трьох показників: рівень інфляції, темп зростання середніх зарплат або 2,5%. Завдяки цьому виплати тривалий час зростали швидше за доходи працюючого населення, а щорічні видатки скарбниці на цю статтю наблизилися до 150 млрд фунтів стерлінгів, ставши найбільшою одиничною статтею соціального бюджету країни.

Водночас загальні витрати британської держави на пенсійне забезпечення відносно обсягу ВВП є нижчими, ніж у більшості заможних економік. Британська модель спирається на обов'язкове автоматичне включення найманих працівників до накопичувальних пенсійних програм роботодавця. Це знижує пряме фіскальне навантаження на бюджет порівняно з країнами на кшталт Італії, проте вимагає від громадян самостійного формування капіталу впродовж усієї кар'єри для збереження звичного рівня життя.

Окремим структурним викликом залишається значний гендерний розрив у пенсійному забезпеченні. Через більшу частку приватних пенсійних фондів у структурі доходів британські жінки отримують у середньому на третину менші пенсії, ніж чоловіки. Цей показник перевищує середній гендерний розрив у країнах ОЕСР, де він зафіксований на рівні 22,8%, що зумовлено частішими перервами у стажі та нижчою середньою оплатою праці жінок.

Що це означає: довгострокова стійкість державної системи підпадає під жорсткі фіскальні обмеження, оскільки кожна тринадцята фунтова одиниця державних витрат уже спрямовується на обслуговування боргу. Для майбутніх пенсіонерів базових державних виплат буде недостатньо для підтримки фінансової стабільності, що зміщує фокус на індивідуальні інвестиційні інструменти та довгострокові накопичувальні плани.