Податки на нерухомість у Європі, 2026 рік

Аналіз системи оподаткування нерухомості в 29 європейських країнах виявив суттєві відмінності у підходах до формування податкової бази та ставок. Хоча історично податки на землю сплачували переважно фермери, сьогодні вони поширюються на широкий спектр нерухомого майна та сплачуються на постійній основі фізичними та юридичними особами.

З 29 досліджених країн, Ліхтенштейн і Мальта взагалі не стягують регулярних податків на нерухомість. Естонія є єдиною країною, що оподатковує виключно землю, що робить її податок на нерухомість одним з найефективніших. Це означає, що податки не застосовуються до вартості будівель чи споруд, що може стимулювати інвестиції в інфраструктуру та будівництво.

Більшість із 27 країн, що застосовують податок на нерухомість (а саме 20 з них), дозволяють компаніям вираховувати ці податки з корпоративного прибутку. Цей механізм спрямований на пом'якшення податкового навантаження на бізнес і заохочення інвестицій, оскільки зменшує загальну податкову базу для корпорацій.

Якщо порівнювати податкові надходження від нерухомості у відсотках від приватного капіталу, то Угорщина має найнижчий показник – 0,008%. Чехія посідає друге місце з 0,04%, за нею йде Туреччина з 0,01%. Найвищі показники спостерігаються у Великій Британії (2,57%), Греції (1,16%) та Франції (1,13%). В середньому, податкові надходження від регулярних податків на нерухомість у 27 європейських країнах становлять 0,41% від їх приватного капіталу, тоді як у США цей показник сягає 1,81%.

З 2025 року Німеччина розпочинає децентралізацію податкової бази нерухомості, передаючи ці повноваження на рівень федеральних земель. Земля Баден-Вюртемберг вже скористалася цією можливістю, щоб застосовувати податки лише до вартості землі, аналогічно естонській моделі.

Що це означає: Підходи до оподаткування нерухомості в Європі мають прямий вплив на інвестиційний клімат та конкурентоспроможність юрисдикцій. Країни з високими податками на нерухомість, що включають будівлі та споруди, можуть стикатися з викликами у залученні інвестицій в інфраструктуру та розвиток бізнесу, оскільки додаткове податкове навантаження може знижувати привабливість локації. Можливість вирахування податків з корпоративного прибутку є важливим інструментом для пом'якшення цього навантаження та стимулювання економічної активності.