Оскаржуйте не відмову в скасуванні, а сам арешт майна — рішення КС (текст)

Другий сенат Конституційного Суду України (КСУ) визнав такими, що відповідають Конституції, норми Кримінального процесуального кодексу (КПК) України, які регулюють порядок оскарження ухвал слідчого судді щодо арешту майна. Йдеться про пункти 9 частини 1 та частини 3 статті 309 КПК, які передбачають можливість апеляційного оскарження ухвали про арешт майна або відмову в ньому, але не передбачають такої можливості для відмови у скасуванні вже накладеного арешту.

Це рішення (№12-р(ІІ)/2026 від 14.10.2026) було прийнято у відповідь на конституційну скаргу, де стверджувалося, що така норма порушує право на мирне володіння майном. Заявники вказували на нелогічність ситуації, коли відмову в арешті можна оскаржити, а відмову в його скасуванні – ні, хоча результат для власника майна подібний.

КСУ роз'яснив, що право на доступ до суду апеляційної інстанції не є абсолютним і може бути обмежене, особливо якщо суд першої інстанції не вирішує справу по суті. Головною умовою для таких обмежень є їхня чіткість, зрозумілість, передбачуваність, наявність правомірної мети та домірність. Суд дійшов висновку, що оспорювані норми КПК відповідають цим вимогам, маючи на меті забезпечити розумні строки досудового розслідування.

При цьому КСУ наголосив, що відсутність прямої апеляції на відмову у скасуванні арешту компенсується іншими процесуальними гарантіями захисту прав власника. Серед них: обов'язок суду враховувати обставини під час накладення арешту, застосування найменш обтяжливого способу арешту, право особи на звернення з клопотанням про скасування арешту, якщо відпала потреба або він був накладений необґрунтовано, а також право на повторне звернення з клопотанням у разі зміни обставин.

Отже, Суд підтвердив, що власнику майна належить оскаржувати саме ухвалу про накладення арешту, а не рішення про відмову в його скасуванні, якщо не відбулося змін у підставах для арешту. Такий підхід, на думку КСУ, відповідає принципу домірності втручання у права особи та забезпечує баланс між захистом власності та ефективністю кримінального провадження.

Що це означає: Для суб'єктів господарювання та фізичних осіб, чиє майно арештовано в межах кримінальних проваджень, це рішення підкреслює важливість своєчасного та обґрунтованого оскарження саме факту накладення арешту, а не лише подальших відмов у його скасуванні. Такий підхід вимагає більш ретельної роботи юристів на початкових етапах процесу для забезпечення максимального захисту майнових прав.