Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 26 вересня по 02 жовтня 2026 року

Останній період ознаменувався низкою значущих судових рішень, що стосуються як захисту державної власності, так і прав фізичних осіб. Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) ухвалила постанови щодо неможливості приватизації захисних споруд цивільного захисту, таких як протирадіаційні укриття, підкресливши їхній стратегічний характер для обороноздатності та безпеки населення. Це рішення встановлює негаторний позов як ефективний механізм захисту інтересів держави у таких випадках.

Крім того, ВП ВС визнала незаконним звільнення суддів на підставі матеріалів негласних слідчо-розшукових дій (НСРД), якщо ці матеріали не були оцінені судом і було порушено право суддів на захист у Вищій раді правосуддя. Суд встановив, що ВРП порушила процедуру, змінивши черговість розгляду справ без належного інформування та забезпечення присутності учасників, навіть за наявності поважних причин їхньої відсутності.

Конституційний Суд України (КСУ) також ухвалив три важливі рішення. Рішення №4-р/2026 визнало неконституційними певні положення, що дозволяли Кабінету Міністрів встановлювати тимчасові обмеження конституційних прав і свобод громадян під час карантину, наголосивши на необхідності деталізації таких обмежень виключно законом. Рішення №5-р/2026 стосувалося відшкодування грошового забезпечення особами, які навчалися у закладах вищої освіти, що готують поліцейських, підтвердивши пропорційність вимоги відшкодування як заходу збереження принципу державного замовлення.

Найбільший резонанс, ймовірно, викликало рішення КСУ №6-р/2026, яке визнало неконституційним припис про повне та безстрокове припинення страхових виплат потерпілим на виробництві лише на підставі оформлення документів для постійного проживання за кордоном. КСУ наголосив, що право на соціальний захист не може бути скасоване чи обмежене довільно, хоча держава може диференціювати порядок виплат та запроваджувати механізми контролю залежно від місця перебування особи.

Окремої уваги заслуговує рішення Подільського районного суду м. Києва, який скасував постанову про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та штраф у 25 000 грн, стягнувши витрати на правову допомогу. Суд встановив, що ТЦК не надав доказів, які б підтверджували правомірність його дій при винесенні постанови про адмінправопорушення.

**Що це означає:** Ці судові рішення мають значний вплив на правове поле України. Вони посилюють захист прав власності держави на стратегічні об'єкти, уточнюють процедури звільнення суддів та гарантують конституційні права громадян у відносинах з державою, зокрема, щодо соціального захисту та карантинних обмежень. Також підкреслюється важливість належного доведення правомірності дій органів влади у справах про адміністративні правопорушення, що підвищує стандарти доказування та захисту громадян.