НСРД у дисциплінарних провадженнях щодо суддів: чому таємні матеріали не можна використовувати до їх оцінки судом

За даними Вищої ради правосуддя, починаючи з 2019 року на підставі розсекречених матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій дисциплінарні палати ініціювали звільнення 50 суддів. Інтенсивність застосування цієї практики суттєво зросла після поновлення роботи дисциплінарних органів: у 2024 році було ухвалено 19 відповідних рішень, а лише за перші дев'ять місяців 2025 року дисциплінарні органи та сама ВРП ухвалили загалом 34 подібних акти.

Зростання кількості таких рішень виявило системну правову колізію. Частина членів ВРП та більшість Великої Палати Верховного Суду розглядають дисциплінарний процес як повністю автономний від кримінального, вважаючи достатнім факт розсекречення матеріалів і дозвіл сторони обвинувачення на їх розголошення. Проте опоненти цього підходу звертають увагу на конституційні обмеження щодо таємниці спілкування та відсутність у профільних законах про ВРП та судоустрій чітких норм, які регулювали б порядок використання даних кримінального розслідування.

Ключовий процесуальний ризик полягає у тому, що дисциплінарний орган не наділений процесуальними інструментами для перевірки допустимості доказів, повноти аудіо- та відеозаписів чи наявності провокації з боку слідчих органів. Практика Європейського суду з прав людини та Суду ЄС послідовно вказує на те, що передання матеріалів таємного спостереження для інших цілей потребує прямої законодавчої основи, а оцінка доказів повинна супроводжуватися дієвим судовим контролем.

На тлі появи окремих думок суддів Великої Палати Верховного Суду 2 липня 2026 року у Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт № 15374. Документ пропонує на рівні закону врегулювати допустимість використання розсекречених матеріалів слідства у дисциплінарній практиці, що фактично підтверджує наявність прогалини у чинному нормативному полі.

Що це означає: відсутність узгодженої правової процедури створює ризики скасування рішень про звільнення суддів як на національному рівні, так і в міжнародних судових інстанціях. Для бізнес-середовища та інвесторів стабільність і процесуальна бездоганність рішень органів правосуддя є базовою умовою судової захищеності капіталу та контрактних зобов'язань.