Невихід на роботу після належного повідомлення про скасування режиму надомної праці є прогулом без поважних причин

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду ухвалив рішення у справі № 571/1394/25, яким підтвердив правомірність розірвання трудового договору за п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Позивач, який працював на умовах надомної праці, вважав своє звільнення безпідставним, наполягаючи, що продовжував виконувати обов’язки за місцем проживання.

Згідно з матеріалами розгляду, трудовий договір містив пункт про можливість скасування надомної форми за потреби виконання завдань на основному робочому місці підприємства. Працівник відмовився ознайомитися з наказом про зміну умов під підпис, після чого роботодавець надіслав документ поштовим відправленням. Оскільки співробітник не оскаржив наказ у встановленому порядку та не вийшов на визначене робоче місце, це було кваліфіковано як дисциплінарний проступок.

Верховний Суд зазначив, що режим надомної роботи належить до істотних умов праці. Надіславши розпорядчий документ поштою після відмови від особистого ознайомлення, роботодавець ужив усіх необхідних заходів для інформування співробітника про зміни. За таких обставин відсутність на робочому місці без поважних причин є порушенням трудової дисципліни.

Суд також уточнив процесуальні аспекти застосування стягнень. Зокрема, якщо підприємство не зажадало письмових пояснень або не отримало їх від співробітника, це не є безумовною підставою для скасування наказу про звільнення за умови, що факт проступку підтверджений іншими належними доказами.

Що це означає: роботодавці отримують чіткий правовий алгоритм відкликання працівників із надомної роботи за наявності відповідного пункту в трудовому договорі. Водночас для бізнесу принципово фіксувати відмову від ознайомлення з наказами та надсилати повідомлення поштою, оскільки належне сповіщення позбавляє працівника можливості трактувати невиконання розпорядження як законну дистанційну працю.