Неплатоспроможність фізособи: коли суд відмовить у списанні боргів – позиція ВС

Відповідну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові у справі № 917/1999/25. Суд підтримав висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які відмовилися відкрити провадження за заявою фізичної особи, попри значну кредитну заборгованість, відсутність власного майна та фактичне припинення розрахунків із фінансовими установами.

Підставою для відмови стало ненадання заявником повних відомостей про свій майновий стан і доходи, а також відсутність підтвердження реальності запропонованого плану реструктуризації боргів. Окрім цього, суди з'ясували, що громадянин протягом короткого періоду систематично оформлював численні мікрокредити, значну частину з яких спрямовував на азартні ігри.

Згідно зі статтями 115 та 116 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), обов'язок належними доказами довести підстави для неплатоспроможності або загрози її настання покладено безпосередньо на боржника. Верховний Суд наголосив, що передбачений законом механізм розрахований лише на добросовісних боржників, які відкрито взаємодіють із кредиторами та прагнуть саме врегулювати заборгованість, а не ухилитися від зобов'язань.

Правозастосовна практика закріплює підхід, за якого системне отримання швидких позик без підтверджених джерел доходу, витрачання кредитних коштів на гемблінг і приховування фінансової інформації розцінюються як ознаки недобросовісної поведінки. За таких обставин суди позбавляють позичальника можливості списати заборгованість через механізм банкрутства.

Що це означає: кредитори отримують додатковий юридичний захист від недобросовісного списання мікрозаймів, а боржникам для проходження процедури неплатоспроможності доведеться доводити прозорість походження боргів, обґрунтованість витрат та економічну реалістичність планів реструктуризації.