Неможливість отримати відомості від органів юстиції рф не повинна обмежувати право особи на спадкування

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду розглянув справу № 462/10284/23 щодо визнання права власності на житлову нерухомість у Львові за заповітом. Державна нотаріальна контора відмовила заявникові у видачі свідоцтва, оскільки не мала змоги перевірити заповіт, складений на території РФ. Суди першої та апеляційної інстанцій також відмовили у позові через відсутність консульського апостиля.

Судді звернули увагу на часові межі процесу. Позивач подав заяву про прийняття спадщини 9 серпня 2022 року — до набрання чинності Законом № 2783-IX про вихід України з Мінської конвенції про правову допомогу 1993 року. Відмову ж нотаріус видав у листопаді 2023 року. Суд зазначив, що започаткований процес реалізації цивільного права за загальним правилом має завершуватися згідно із законодавством, яке діяло на момент його відкриття.

У рішенні наголошується, що відмова нотаріуса породжує цивільно-правовий спір і є прямою підставою для звернення до суду, а не причиною для відхилення позовних вимог. Судовий захист застосовується саме у випадках, коли спадкоємець позбавлений можливості оформити права в загальному нотаріальному порядку через відсутність доступу до окремих підтверджувальних даних.

Колегія також врахувала вимоги постанови Кабінету Міністрів № 187 від 3 березня 2022 року. Документ установлює мораторій на відчуження активів, проте прямо дозволяє набуття права власності в порядку спадкування або за судовим рішенням. Оскільки позивач надав оригінали правовстановлюючих документів і заповіту, а інші претенденти на об'єкт не заявили про свої вимоги, суд застосував презумпцію правомірності правочину відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України.

Що це означає: спадкоємці, які не можуть завершити нотаріальне оформлення майна через розрив міжнародних правових договорів, можуть визнати право власності через суд за наявності оригіналів документів.