Не поспішайте наймати CISO: коли потрібен керівник у штат, CISO-as-a-Service чи проєктний експерт

У сучасному світі, де кіберзагрози постійно еволюціонують, роль керівника з кібербезпеки (CISO) набуває стратегічного значення, виходячи за межі суто технічних завдань. Бізнесу потрібна не просто людина, яка забезпечує технічний захист, а фахівець, що розуміє бізнес-процеси, здатний оцінювати кіберризики у площині фінансових втрат, операційної стійкості та репутації.

Функції CISO трансформувалися: тепер вони включають не тільки керування командою безпеки, ризиками, бюджетами та аудитами, а й взаємодію з керівництвом, використовуючи мову бізнесу. Згідно з даними Global Cybersecurity Outlook 2026 Всесвітнього економічного форуму, у 99% висококіберстійких організацій рада директорів залучена до питань кібербезпеки, причому у 45% вона має чітко визначену наглядову роль.

Ринок пропонує різні моделі для реалізації функції CISO, які не завжди передбачають повну зайнятість. Серед них — штатний CISO, модель CISO-as-a-Service (або vCISO), що надає зовнішню експертизу на умовах аутсорсингу, та проєктний експерт, який залучається для виконання конкретних завдань з чіткими дедлайнами. Вибір залежить від складності інфраструктури, обсягу критичних даних, міжнародної присутності та регуляторних вимог, а не лише від кількості співробітників.

Для українського бізнесу, особливо у фінансовому секторі, вибір моделі CISO часто визначається регуляторними вимогами. Наприклад, Постанова НБУ №143 вимагає постійної наявності певних функцій управління кіберризиками, незалежно від розміру компанії. Це означає, що питання наявності CISO стає не вибором, а обов'язковою умовою, а справжній вибір полягає у формі його реалізації.

Що це означає: Компаніям необхідно ретельно оцінити свої унікальні потреби, обсяг необхідної управлінської роботи та регулярність ухвалення рішень у сфері кібербезпеки. Це дозволить обрати найефективнішу модель CISO, що відповідатиме як поточним операційним вимогам, так і стратегічним цілям, забезпечуючи системне управління кіберризиками без надмірних витрат або, навпаки, недостатнього рівня захисту.