Належним відповідачем за позовами про розірвання договору на туристичне обслуговування та повернення коштів є туроператор

12 серпня 2026 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду частково задовольнив касаційну скаргу замовника, який вимагав розірвання договору та повернення коштів за ненадані туристичні послуги. Справа стосувалася ситуації, коли оплачена поїздка до 18 осіб на початку березня 2022 року не відбулася через запровадження воєнного стану.

Турист уклав договір із фізичною особою-підприємцем, яка діяла як турагент від імені туроператора. Після того, як подорож було скасовано, а заява про повернення коштів залишилася без відповіді, позивач звернувся до суду. Суд першої інстанції задовольнив позов, визнавши, що послуга не була надана, а кошти не повернуті. Проте апеляційний суд скасував це рішення, вказавши, що туроператор є неналежним відповідачем, оскільки договір укладався через агента.

Верховний Суд, переглядаючи справу, наголосив, що відповідальність за надання туристичного продукту та виконання договору лежить саме на туроператорі. Турагент та субагент діють від імені, під контролем та в інтересах туроператора. Укладаючи договір із туристом, турагент створює права та обов’язки для туроператора. Відповідно до Закону України «Про туризм» та положень Цивільного кодексу України, залучення третіх осіб до виконання послуг не звільняє туроператора від повної відповідальності перед замовником.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що туроператор, який виставив рахунок та отримав оплату за тур, є безпосереднім виконавцем послуг і, відповідно, належним відповідачем у справі. Колегія суддів скасувала рішення апеляційного суду та направила справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Що це означає: Дане рішення Верховного Суду є важливим для захисту прав споживачів туристичних послуг. Воно чітко розмежовує відповідальність між туроператором і турагентом, підтверджуючи, що саме туроператор несе кінцеву відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, незалежно від каналів реалізації туристичного продукту. Це посилює правову позицію туристів у випадках, коли послуги не були надані або були надані неякісно, спрощуючи процес відшкодування збитків.