Накладні кур’єрських служб без ідентифікатора та відправлення через неповноважних операторів не підтверджують дату звернення до суду

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду частково задовольнив касаційну скаргу боржника, скасувавши судові рішення та направивши справу на повторний розгляд щодо відкриття апеляційного провадження. Це рішення висвітлює важливі аспекти доказування дати подання процесуальних документів.

Суть справи полягала в оскарженні ухвали суду першої інстанції. Апеляційний суд спочатку залишив скаргу без руху через пропуск строку, проте згодом відкрив провадження. Боржник наполягав, що апеляційна скарга була подана із порушенням строку, оскільки її передача приватній кур’єрській службі не є поштовим відправленням у розумінні закону, а дата такої передачі не може визначати день подання скарги до суду.

Верховний Суд нагадав, що строк не вважається пропущеним, якщо документи здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв’язку до його закінчення (ч. 6 ст. 124 ЦПК). Однак, Суд зауважив, що належним доказом дати відправлення є поштовий конверт з ідентифікатором. У наданих накладних такого ідентифікатора не було.

Крім того, апеляційний суд не перевірив реєстрацію кур’єрської служби в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв’язку. Верховний Суд підкреслив, що надсилання процесуального документа через неналежного оператора поштового зв’язку без відповідного оформлення не підтверджує звернення до суду у встановлений процесуальним законом строк.

Що це означає: Для учасників судових процесів вкрай важливо уважно ставитися до способу відправлення документів до суду, особливо коли йдеться про дотримання процесуальних строків. Використання кур'єрських служб вимагає перевірки їхнього статусу як операторів поштового зв'язку та наявності ідентифікаторів на накладних, що підтверджують дату відправлення. Недотримання цих умов може призвести до визнання документів поданими із запізненням, навіть якщо фактично вони були відправлені вчасно.