Мільярдні штрафи АМКУ не стають бюджетними надходженнями. Хто має відповідати

За даними Рахункової палати, активність Антимонопольного комітету України (АМКУ) у 2025 році значно зросла: кількість розглянутих справ та виявлених порушень збільшилася. Комітет ухвалив 1238 рішень про накладення штрафів на загальну суму 5,86 млрд грн, що майже вп'ятеро більше, ніж у попередньому році. Однак левова частка цієї суми – 4,81 млрд грн – припадала на одне рішення, яке перебуває на стадії судового оскарження.

Незважаючи на значні суми накладених штрафів, фактичні надходження до державного бюджету залишаються мізерними. Зі всіх штрафів, накладених АМКУ у 2025 році, на кінець року було сплачено лише 96,8 млн грн, що становить близько 1,7% від загальної суми. Загальна сума заборгованості за штрафами та пенею за рішеннями АМКУ сягнула 19,76 млрд грн, з яких майже половина (9,56 млрд грн) оскаржується в судах.

Аналіз за 2021-2025 роки показує схожу тенденцію: з 17,26 млрд грн накладених штрафів до бюджету надійшло лише 1,97 млрд грн (11,4%). Середній рівень сплати штрафів у тому ж році, коли вони були накладені, не перевищував 5,8%. Рахункова палата також зафіксувала відсутність у АМКУ консолідованої інформації про рішення щодо штрафів та їхнє виконання за різні роки, що ускладнює моніторинг надходжень.

АМКУ відзначає, що його функція полягає не лише у фіскальній складовій, посилаючись на міжнародні практики, де оцінюється загальний вплив на конкурентне середовище. Комітет стверджує, що він не має прямих повноважень для примусового стягнення штрафів, а лише накладає їх, контролює добровільне виконання та звертається до виконавчої служби чи суду. Рахункова палата, зі свого боку, підкреслює, що звітність АМКУ недостатньо відображає економічні наслідки його рішень та не містить аналізу динаміки змін у конкурентному середовищі.

Що це означає: Розрив між нарахованими та реально сплаченими штрафами АМКУ свідчить про системні проблеми в механізмах стягнення та обліку. Це підриває фінансову ефективність антимонопольного регулювання та ставить під сумнів кінцевий результат діяльності органу, який повинен забезпечувати конкурентне середовище. Для держави це означає недоотримання значних коштів до бюджету та можливі ризики для фінансової стабільності, оскільки мільярдні штрафи існують лише на папері, а не у вигляді реальних надходжень.