Майже чверть оборонних партнерств України з іноземними компаніями не доходять до реалізації — дослідження KSE Institute

Згідно з дослідженням KSE Institute, близько 22% домовленостей про співпрацю між українськими та іноземними оборонними компаніями зупиняються на ранніх етапах, часто після підписання меморандумів або листів про наміри. Загалом від початку повномасштабного вторгнення, станом на червень 2024 року, інститут зафіксував щонайменше 180 таких партнерств, хоча реальна кількість може бути більшою через нерозголошення частини домовленостей з міркувань безпеки.

Найактивнішими партнерами українського оборонного бізнесу є компанії з Німеччини (20% виявлених партнерств), Данії (10%) та США (9%). Основні напрями співпраці охоплюють безпілотні системи (26%), протиповітряну оборону (17%), а також артилерію та GMLRS (10%). У секторі БПЛА партнерства зосереджені на дослідженнях, розробці та виробництві, тоді як у ППО та артилерії вони частіше стосуються обслуговування, ремонту та підтримки техніки, переданої союзниками.

Важливою відмінністю є ефективність реалізації залежно від форми власності. Приватні українські виробники успішніше доводять партнерства до практичних кроків у 96% випадків. Державні ж підприємства досягають цього показника лише на рівні 62%, стикаючись з більшими бюрократичними обмеженнями та тривалішими процедурами погодження. Приватний сектор домінує у сегменті безпілотників, тоді як державні підприємства переважають у більш капіталомістких напрямах, таких як ППО.

Дослідження KSE Institute також виокремило дві ключові моделі спільного оборонного виробництва. Модель «Build in Ukraine» передбачає локалізацію виробництва, ремонту чи розробки озброєнь іноземними компаніями безпосередньо в Україні. До неї залучено близько 41 іноземна компанія та 60 партнерств. Модель «Build with Ukraine», навпаки, полягає у передачі українських технологій на виробничі майданчики країн-партнерів для спільного випуску продукції, охоплюючи близько 41 партнерство.

Серед виявлених перешкод для масштабування оборонної співпраці KSE Institute називає нестачу фінансування, відсутність єдиної точки входу для іноземних партнерів, нечіткі правила, складні експортні процедури, обмежені адміністративні можливості та залежність від імпортних компонентів. Крім того, значна частина домовленостей вимагає ручного управління, що ускладнює системний підхід.

Що це означає: Виявлені KSE Institute дані свідчать про потенціал у розвитку оборонного виробництва через міжнародну співпрацю, проте вказують на системні перешкоди, які гальмують реалізацію спільних проектів. Усунення цих бар'єрів, зокрема через спрощення процедур та створення єдиного координаційного механізму, може значно пришвидшити інтеграцію українського оборонно-промислового комплексу у світові виробничі ланцюжки та підвищити його ефективність.