Керівник не ніс відповідальності за неподання заяви про банкрутство до введення в дію КУзПБ, однак якщо неплатоспроможність тривала й після його введення, відповідальність настає

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду роз'яснила особливості застосування положень Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ). Справа стосувалася спроби ліквідатора стягнути борги підприємства з його колишніх керівників та власників через неподання заяви про відкриття провадження за наявності ознак фінансової неспроможності.

Суд зазначив, що положення КУзПБ не мають зворотної дії в часі. До набрання чинності документом 21 жовтня 2019 року законодавство не передбачало солідарної відповідальності менеджменту за невиконання цього обов'язку. Проте стан загрози неплатоспроможності є триваючим, тому якщо фінансова криза підприємства розпочалася раніше й тривала після вказаної дати, посадовці мали ініціювати банкрутство протягом місяця після введення Кодексу в дію.

Верховний Суд чітко обмежив коло потенційних відповідачів: солідарний тягар покладається виключно на керівника або членів колегіального виконавчого органу боржника. Сам по собі статус засновника, учасника чи акціонера не є підставою для задоволення вимог кредиторів за рахунок їхнього майна, якщо такі особи не обіймали керівних посад. Також суд підкреслив, що правопорушення оцінюється індивідуально — директор, який звільнився до завершення встановленого законом місячного строку, відповідальності не несе.

У практиці врегулювання заборгованості інструмент солідарної відповідальності використовується кредиторами та ліквідаторами як компенсаторний механізм у разі дефіциту ліквідаційної маси компанії. Нове судове роз'яснення встановлює чітку межу між відповідальністю за операційне управління та володінням корпоративними правами, виключаючи автоматичне стягнення з пасивних інвесторів.

Що це означає: Керівники компаній ризикують власними активами в разі замовчування фінансової неспроможності бізнесу, навіть якщо загроза неплатоспроможності сформувалася давно. Водночас власники бізнесу захищені від персональної відповідальності за борги товариства за цією нормою, якщо вони не здійснювали прямих виконавчих повноважень директора.