Інвестиції є, але потужності недозавантажені: що стримує українську деревообробку

Наявні виробничі потужності українських деревообробних і меблевих підприємств дозволяють випускати продукції приблизно вдвічі більше, ніж є наразі. У 2025 році експорт галузі сягнув 2,7 млрд доларів, а податкові відрахування склали 29,9 млрд гривень. Проте низка факторів перешкоджає повному використанню цього потенціалу, серед яких дефіцит кваліфікованих кадрів, перебої з енергопостачанням, а також особливості державної політики щодо забезпечення сировиною.

Попри існуючі ризики, українські компанії продовжують інвестувати у розвиток виробництва та поглиблену переробку деревини. Так, у 2023 році компанія «Уніплит» відкрила цех з виробництва міжкімнатних дверей, розширивши свій виробничий ланцюг. У 2024 році Kronospan запустив нову лінію OSB-плит на Рівненщині в рамках інвестиційного проєкту на 200 млн євро. Також хмельницький виробник меблів «Аккорд Імпорт» розпочав будівництво заводу вартістю 14 млн доларів для збільшення виробничих потужностей до 1,2 млн м² корпусних меблів на місяць. Компанія AMF інвестує понад 10 млн доларів у будівництво заводу на Львівщині, який перебуває на фінальній стадії.

Ці інвестиції охоплюють різні етапи переробки – від плит та пиломатеріалів до готових меблів. Різниця у вартості продукції значна: у 2025 році тонна готових виробів з деревини оцінювалася в середньому в 5,3 раза дорожче, ніж тонна сировинної продукції. Успішність цих проєктів залежить від передбачуваного та стабільного постачання деревини, включаючи обсяги, сортимент і графіки.

З 1 липня 2021 року продаж державної деревини здійснюється через ліцензовані товарні біржі, що забезпечило відкриті правила доступу та конкурентне ціноутворення. Однак ефективність біржової торгівлі залежить від своєчасного лісовпорядкування, видачі лісорубних квитків та достатнього обсягу пропозиції. Серед ключових проблем, що стримують цей процес, — затримки з інвентаризацією лісів, неоднозначне трактування постанови Кабміну №865 щодо залишків неліквідної деревини на лісосіках, а також нерівномірна відповідальність сторін за невиконання біржових контрактів. Крім того, стартові ціни не завжди відображають ринкову кон'юнктуру, а біржові збори несуть лише покупці.

Галузеві асоціації звернулися до Мінекономіки та Держлісагентства з пропозиціями щодо покращення функціонування ринку. Це включає інвентаризацію лісовпорядкувальних матеріалів, перегляд норм постанови №865, впровадження механізму перегляду стартових цін та забезпечення однакової відповідальності сторін за невиконання договорів. Також пропонується розділити біржові збори між продавцем і покупцем. Планується, що з 2027 року єдині правила продажу деревини будуть поширені на всіх постійних лісокористувачів.

Окремим викликом є адаптація до європейського регламенту про продукцію без знеліснення (EUDR), що набере чинності з кінця 2026 року. Він вимагає від компаній, які експортують деревину до ЄС, підтверджувати законність походження продукції та її незв'язаність зі знелісненням. В Україні зареєстровано законопроєкт №15352, спрямований на створення системи простежуваності, що поєднає всі етапи від лісорубного квитка до готового виробу.

Що це означає: Для максимального використання потенціалу інвестицій у деревообробку критично важливим є забезпечення передбачуваної та прозорої сировинної бази. Це вимагає від держави не лише збільшення планових обсягів заготівлі деревини, а й оптимізації всього ланцюга: від своєчасного лісовпорядкування та видачі лісорубних квитків до відкритих торгів з ринковим ціноутворенням і однаковою відповідальністю сторін за виконання договорів. Ефективне вирішення цих питань дозволить збільшити додану вартість, створити робочі місця, наростити податкові надходження та експорт, уникаючи простою сучасних виробничих ліній.