Якщо власник не вживає заходів щодо приведення аварійної пам’ятки архітектури до належного стану, суд зобов’язує його відновити об’єкт

11 серпня 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, відновивши чинність рішення суду першої інстанції. Суд зобов'язав власника пам'ятки архітектури місцевого значення усунути аварійний стан об'єкта. Справа стосувалася порушення охоронного договору власником, який не виконав ремонтно-реставраційні роботи, що призвело до погіршення стану будівлі, зокрема появи тріщин та руйнування штукатурки.

Прокурор наголошував на бездіяльності власника, яка ставила пам'ятку під загрозу знищення. Суд першої інстанції підтримав цю позицію, зазначивши, що навіть в умовах воєнного стану власник не звільняється від обов'язку дбати про збереження об'єкта культурної спадщини. Однак, апеляційний суд скасував це рішення, вважаючи, що суд не може зобов'язати власника розробляти науково-проєктну документацію чи виконувати конкретні роботи без відповідних вимог у позові та без наявності такої документації.

Верховний Суд переглянув застосування статей 26 та 27 Закону «Про охорону культурної спадщини». Було роз'яснено, що обов'язок власника привести пам'ятку до належного стану включає всі підготовчі дії, передбачені законодавством. Цей обов'язок є безумовним і не припиняється через відсутність погодженої науково-проєктної документації або письмового дозволу, хоча самі роботи можуть бути виконані лише після їх отримання.

Суд також зазначив, що у випадках, коли власник не виконує приписи органу охорони культурної спадщини та перешкоджає доступу до пам'ятки для технічного обстеження, він не може посилатися на відсутність конкретизації обсягу робіт. Дослідження, розробка документації та отримання дозволу не є окремими заходами, а обов'язковими стадіями виконання пам'яткоохоронного обов'язку. Це визначає спосіб і порядок його виконання, не підміняючи повноважень органу охорони.

Верховний Суд дійшов висновку: якщо пам'ятці загрожує руйнування, а власник не вживає заходів та не допускає до обстеження, позов про зобов'язання привести пам'ятку до належного стану може бути задоволений без зазначення конкретного виду та обсягу робіт. У такому випадку судове рішення має відображати передбачену законом послідовність дій: проведення науково-дослідних робіт, розроблення науково-проєктної документації, її погодження з органом охорони, отримання письмового дозволу та виконання робіт.

Що це означає: Рішення Верховного Суду створює важливий прецедент для захисту культурної спадщини. Воно посилює відповідальність власників пам'яток, підкреслюючи безумовність їхнього обов'язку щодо збереження об'єктів. Суд фактично зобов'язує власника пройти всі етапи реставраційних робіт, навіть якщо початково у позові не була деталізована послідовність дій. Це мінімізує можливості для ухилення від виконання обов'язків щодо утримання об'єктів культурної спадщини та сприяє їх збереженню.