Як Індія стала небезпечно залежною від китайського імпорту

Індія спостерігає значне зростання торговельного дефіциту з Китаєм, який зріс з $44 млрд у 2020 році до $112 млрд у поточному. Це відбувається на тлі збільшення імпорту з Китаю, тоді як індійський експорт залишається нижчим за допандемічний рівень.

Китай постачає понад 30% індійського промислового імпорту, і Індія залежить від нього більш ніж за сотнею критично важливих товарів. Експерти прогнозують, що якщо поточні темпи імпорту збережуться, двосторонній дефіцит може сягнути $134 млрд.

Лише у сегменті іграшок Індії вдалося зменшити залежність від китайського імпорту завдяки підвищенню тарифів з 20% до 70% та посиленню контролю якості. Імпорт іграшок знизився з майже $300 млн у 2020 році до $100 млн цього року, тоді як експорт зріс зі $129 млн до $200 млн за той же період. Однак це залишається винятком у загальній торговельній динаміці.

Основна проблема полягає в тому, що Індія залежить від Китаю не стільки для кінцевих товарів, скільки для виробництва промислової продукції. Попри те, що Індія скоротила імпорт готових товарів, таких як смартфони, та виробляє значну частину світових iPhone, її виробництво залишається значною мірою збірковим і залежить від імпортованих компонентів, особливо з Китаю. Електричне машинобудування та електроніка складають 36% імпорту, машини та механічні прилади — 21,7%.

Ця залежність посилюється через надлишкові виробничі потужності Китаю в таких секторах, як сталь, сонячні панелі та електромобілі. Сповільнення власної економіки змушує китайських виробників активно експортувати товари за низькими цінами, що призводить до зростання китайського профіциту торгівлі, який очікується на рівні понад $1 трлн другий рік поспіль.

Китайський ринок залишається складнодоступним для індійських компаній через різноманітні тарифні та нетарифні бар'єри, що обмежує їхні експортні можливості. Зміни у правилах щодо прямих іноземних інвестицій можуть відкрити шлях китайським компаніям для розширення інвестицій в Індії, але вони потребують ретельної перевірки з акцентом на передачу технологій та місцеву додану вартість.