Френк Елдерсон: Забезпечення стійкості в умовах невизначеності

У сучасній фінансовій архітектурі традиційна оцінка ризиків базувалася на передбачуваності даних та історичних моделях. Цей підхід дозволяв банкам розраховувати потенційні втрати, встановлювати ціни на ризики та формувати резерви. Однак глобальні тренди, такі як зміна клімату, технологічний розвиток та геополітична фрагментація, створюють значні нелінійні ефекти, де малі зміни можуть спричинити непропорційно великі наслідки для фінансової стабільності.

Центральні банки та регулятори, зокрема Європейський центральний банк та Банк Англії, активно працюють над інтеграцією кліматичних та природних ризиків у системи управління. Значний прогрес досягнуто у вимірюванні відомих ризиків: наявні дані дозволяють оцінювати прямі збитки від екстремальних погодних явищ, вплив на ланцюги поставок та продуктивність праці. Банки покращили моделювання фінансових наслідків посух та повеней, а також оцінку впливу сценаріїв переходу на їх капітальну позицію.

Попри досягнення, залишаються значні виклики, пов'язані з «відомими невідомими» — ризиками, існування яких визнано, але чиї терміни, масштаби та ймовірності залишаються невизначеними. До них відносяться точки перелому в кліматичній системі, непередбачувані комбіновані події (наприклад, одночасні посухи та спека) та взаємодія деградації природи з економічною діяльністю. Історичні дані не можуть повною мірою відобразити ці майбутні впливи.

Сценарний аналіз стає ключовим інструментом для подолання такої невизначеності. Ці сценарії, розроблені такими організаціями, як Мережа екологізації фінансової системи (NGFS), не є прогнозами, а слугують структурованим дослідженням імовірних майбутніх подій. Вони допомагають ідентифікувати вразливості, перевіряти припущення та виявляти приховані канали передачі ризиків, що дозволяє фінансовим установам системніше підходити до оцінки потенційних загроз.

Однак існуючі кліматичні моделі мають обмеження, оскільки не завжди повністю враховують усі зворотні зв'язки, як-от танення вічної мерзлоти чи викиди від лісових пожеж, які можуть значно посилити глобальне потепління. Це вимагає від банків не просто використання стандартних сценаріїв, а їх адаптації до місцевих умов, доповнення експертними судженнями та постійного перегляду. Менш ніж 15% випадків інтеграції кліматичних ризиків до внутрішньої оцінки адекватності капіталу (ICAAP) охоплюють усі значущі фактори ризику.

Це вимагає постійного вдосконалення культури управління ризиками, регулярних оновлень та тісної взаємодії між регуляторами, практиками та науковою спільнотою для кращого розуміння та управління ризиками, що не можуть бути повністю зафіксовані моделями. Ключовим завданням є адаптація сценарного аналізу до світу, де невизначеність, нелінійність та точки перелому залишаються головними викликами.

Що це означає: Фінансовим установам необхідно активно розвивати свої можливості в управлінні ризиками, виходячи за рамки традиційних моделей. Це включає вдосконалення сценарного аналізу, інтеграцію комплексних даних про кліматичні та природні ризики, а також розвиток експертних суджень. Банки повинні не лише враховувати відомі ризики, а й готуватися до «відомих невідомих», підвищуючи свою стійкість та здатність адаптуватися до швидко мінливого фінансового та екологічного середовища.