Фраудаторні правочини: як забезпечити передбачуваність судової практики

Цивільний кодекс України не містить окремого визначення фраудаторного правочину або вичерпного переліку підстав для визнання таких угод недійсними. Правозастосовна практика формується судами на підставі загальних принципів добросовісності та заборони зловживання правом, закріплених у статтях 3 та 13 Цивільного кодексу. Оскільки судові підходи змінюються динамічно, нові критерії нерідко застосовуються ретроспективно до договорів, підписаних багато років тому.

Конструкція фраудаторності наразі охоплює не лише відчуження майна боржника, а й взяття зобов'язань за третіх осіб — зокрема договори поруки, застави та іпотеки. Показовою стала практика Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (зокрема у справі № 920/604/23 щодо поруки 2016 року), де суд вказав, що самої корпоративної пов'язаності недостатньо для підтвердження добросовісності. Суди наразі вимагають досліджувати реальну економічну мету надання забезпечення та його вплив на здатність компанії розраховуватися за власними боргами.

Додаткові складнощі створює взаємодія цивільного права із законодавством про неплатоспроможність. Стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює спеціальні підстави для визнання угод недійсними протягом трьох років до відкриття справи. Водночас укладення договорів за межами цього строку не захищає їх від оскарження за загальними нормами Цивільного кодексу будь-яким із конкурсних кредиторів.

Ситуація ускладнюється вимогами регулятора. Інструкція Національного банку України (постанова № 368) зобов'язує фінустанови ідентифікувати групи пов'язаних контрагентів зі спільним економічним ризиком. Проте в судах факт внутрішньогрупової пов'язаності інколи інтерпретується не як економічна єдність бізнесу, а як ознака узгоджених дій, спрямованих на заподіяння шкоди стороннім кредиторам.

Що це означає: кредиторам та інвесторам необхідно посилити стандарти попередньої перевірки контрагентів під час структурування угод. Для мінімізації судових ризиків сторонам доведеться детально документувати економічну доцільність надання забезпечення, перевіряти поточний борговий тягар поручителя та фіксувати його фінансову спроможність на момент укладення договору.