Бронювання в оборонці хочуть знизити до 85%: що відомо про проєкт

За інформацією виконавчого директора Української ради зброярів Ігоря Федірка, відповідний проєкт постанови надійшов на погодження до Міністерства оборони. Він передбачає встановлення ліміту бронювання не більше 85% для підприємств ОПК, визнаних критично важливими для функціонування економіки. Наразі це лише проєкт документа, який проходить міжвідомче погодження.

Представники галузі висловлюють сумніви щодо обґрунтованості такого рішення. Зокрема, йдеться про те, що скорочення частки заброньованих фахівців, таких як інженери, технологи та оператори виробничого обладнання, може ускладнити виконання виробничих завдань та постачання озброєння і військової техніки. Наголошується, що працівники ОПК становлять, за оцінками, не більше 10% від усіх заброньованих в Україні.

Український оборонно-промисловий комплекс активно розширює виробництво, запускає нові розробки та прагне збільшити частку вітчизняної зброї. Для досягнення цих цілей критично важлива наявність кваліфікованих кадрів. Галузь потребує стабільності у кадровій політиці для забезпечення безперервності виробничих процесів, особливо в умовах зростаючого попиту на оборонну продукцію.

На думку учасників ринку, замість загального обмеження для всієї галузі, доцільніше зосередитися на перевірці конкретних підприємств та підстав для надання відстрочки. Це дозволить виявляти можливі зловживання без створення перешкод для добросовісних виробників. Зокрема, згадуються дані Міноборони про 14% підприємств, що не підтвердили статус критичності під час перегляду, що свідчить про наявність працюючих механізмів контролю.

Що це означає: Ухвалення змін може змусити підприємства ОПК переглянути свої кадрові політики та виробничі плани. Потенційні наслідки для виробництва, термінів постачання та загального забезпечення армії залежатимуть від остаточного тексту постанови, порядку її застосування та того, яких саме категорій фахівців стосуватимуться обмеження. Для бізнесу важливо, щоб будь-які регуляторні зміни були обґрунтованими та не створювали додаткових ризиків для виконання оборонних замовлень.