Господарський кодекс втратив чинність. Його було скасовано заради усунення дублювання норм ЦК і ГК та наближення регулювання до стандартів ЄС. Разом з кодексом зник єдиний розділ, де агентський договір мав власне ім’я і власні статті. У бізнес-середовищі це прочитали як тривожний сигнал: договору немає в законі, а отже, не може бути і в бізнесі.

Це хибний висновок. Агентські відносини не з’явилися разом зі статтями ГК і не зникають разом з ними. Вони існували до кодексу, існують без нього і будуть існувати далі.

Головне

Що саме зникло, а що лишилося

ГК називав агента особою, яка за винагороду діяла від імені принципала і за його рахунок, та відводив цій конструкції окремий розділ. Зараз сама модель «одна сторона доручає, інша діє в її інтересах за плату» нікуди не поділась, вона розсипана по ЦК і збирається під конкретний договір:

Мін’юст у роз’ясненні від 05.05.2025 «Господарський договір: порядок укладання, зміни та розірвання» прямо вказав: після скасування ГК укладення, зміну і розірвання таких договорів регулюють загальні положення про договір (гл. 52–53 ЦК) і принцип свободи договору. Це не прогалина, яку доведеться латати роками, а посилання на норми, які й раніше працювали паралельно з ГК.

Показово, що там, де законодавець хотів зберегти слово «агентський» для конкретної галузі, він це зробив окремо. Наприклад, Закон про туризм і далі оперує агентським договором між туроператором і турагентом. Саме на це вказує ч. 4 ст. 243 ЦК, дозволяючи встановлювати особливості комерційного представництва в окремих сферах спеціальним законом. Загальногосподарський розділ ГК зник, галузеве регулювання там, де воно було потрібне, лишилося.

Це не нова ситуація для бізнесу

Український бізнес роками працює за договорами, яких немає в жодному кодексі під власним іменем: дистриб’юторський договір, дилерський договір, договір реалізації, договір франчайзингу до появи спеціального закону про нього. Жоден з них не був поіменованим договором у класичному розумінні. І жоден не викликав питання про саме своє існування. Сторони прописували предмет, права, обов’язки, відповідальність і ціну. І договір працював за загальними нормами зобов’язального права.

Агентський договір після 28.08.2025 опинився в тій самій категорії. Різниця лише в тому, що до цього він деякий час мав власну главу в ГК, а тепер повернувся до статусу договору, що збирається з елементів ЦК або укладається як непойменований. Для бізнесу, що вже вміє працювати з дистриб’юцією й дилерством без окремого кодексу, це не нова навичка.

Як це регулюють в інших країнах

Порівняння варте того, щоб побачити: єдиного правильного способу регулювати агентські відносини не існує. Одні системи виносять їх в окремий розділ торгового кодексу з обов’язковим захистом агента, інші лишають на розсуд сторін і загального договірного права.

Юрисдикція

Правова основа

Окремий інститут «агент»

Обов’язкова компенсація агенту

ЄС (рамкове регулювання)

Директива Ради 86/653/ЄЕС від 18.12.1986

Так, обов’язкова для гармонізації законодавства держав-членів

Так — ст. 17–18 Директиви, визнана імперативною практикою Суду ЄС

Німеччина

Торговий кодекс (HGB), §84–92c

Так, окремий розділ про Handelsvertreter

Так. Компенсаційна виплата за §89b HGB

Франція

Комерційний кодекс, ст. L134-1 і далі

Так, статус agent commercial

Так, indemnité compensatrice за ст. L134-12

США

Загальне право (common law), Restatement (Third) of Agency Американського інституту права

Немає окремого статуту федерального рівня; Restatement — не закон, а орієнтир для судів

Ні, за замовчуванням не передбачена

Україна після 28.08.2025

ЦК: доручення (гл. 68), комерційне представництво (ст. 243), непойменований договір (ч. 1 ст. 6)

Немає спеціального інституту; діє свобода договору

Ні, за замовчуванням це питання домовленості сторін

Німеччина і Франція йдуть шляхом жорсткого захисту агента як слабшої сторони, тому є компенсація при розірванні, агент вкладається у формування клієнтської бази принципала, а після розірвання цей актив лишається в принципала. Директива ЄС узагальнила цей підхід на весь союз. Але це вибір політики захисту, а не доказ того, що без спеціального закону агентських відносин не може існувати. Сполучені Штати є прикладом великої економіки, де агентський договір існує виключно в межах загального договірного права і доктрини agency, без окремого статуту й без гарантованої компенсації. Український підхід після скасування ГК ближчий саме до цієї моделі.

П’ять помилкових уявлень

«Агентський договір заборонили». Ніхто не забороняв ні саму конструкцію, ні слово в назві. Зникло профільне визначення в ГК, але лишилося регулювання через ЦК.

«Старі договори стали нікчемними». Закон № 4196-IX зворотної дії не має. Договір, укладений до 28.08.2025 з посиланням на статті ГК, продовжує діяти до кінця строку; норми ГК у ньому просто перестають працювати і замінюються аналогічними положеннями ЦК.

«Слово „агентський” у назві договору тепер юридична помилка». Назва договору й правова кваліфікація — це різні речі. Суд і контрагент дивитимуться на зміст умов, а не на титул.

«Без окремого закону договір нічим не захищений». Дистриб’юторський, дилерський договори і договір реалізації роками працюють в Україні без власної глави в кодексі, і саме на загальних нормах зобов’язального права.

«У розвинених країнах агентський договір завжди регулює окремий закон». Практика США показує зворотне: велика економіка з розвиненим комерційним обігом обходиться без спеціального статуту про агентські договори.

FAQ

Чи можна й далі називати договір «агентським»? Так. Заборони на назву немає, важливий зміст.

Що робити з договорами, укладеними до 28.08.2025 з посиланнями на ГК? Вони чинні до кінця строку. Посилання на статті ГК варто замінити на відповідні норми ЦК при першій зручній нагоді (зміні, продовженні чи новій редакції договору).

Яку конструкцію ЦК обирати — доручення чи непойменований договір? Якщо посередник діє від імені принципала і в межах наданих повноважень, вам підходить доручення або комерційне представництво. Якщо відносини складніші й не вкладаються в жодну поіменовану модель, то використовуйте непойменований договір за принципом свободи договору.

Чи зобов’язаний принципал виплачувати агенту компенсацію при розірванні договору, як у ЄС? Ні, якщо інше не передбачено договором. В українському праві такого обов’язку немає. Сторони можуть, але не зобов’язані, прописати компенсаційні умови самостійно.

Коротко

Агентський договір не тримався на Господарському кодексі. Він тримався на домовленості сторін про те, що одна діє в інтересах іншої за винагороду. Кодекс дав цій домовленості окрему главу на понад два десятиліття, а після 28.08.2025 повернув її до загальних норм ЦК, де вона й була до появи ГК. Порівняння з іншими країнами лише підтверджує, що відсутність спеціального закону про агентські договори — це не українська унікальність, а один із двох усталених у світі підходів.